* * *
Тобі докоряють віршами.
Вони – твій єдиний щит
у днях, що стають все іншими.
Нічого життя не вчить.
І ти над його уроками
невдахою знов стоїш.
І чуєш, як тихо кроками
ступає ритмічно вірш.
Він десь мандрував окопами.
Згинався, лягав чи повз.
Нічого не міг второпати,
йдучи чи довкіл, чи проз.
— Для чого ти тут ? — Хтось вигукне.
— Іди собі аж за фронт.
І ніби дзеркала випуклі,
замайорить горизонт.
І будуть бої успішними.
Чогось ще життя навчить.
І не дорікатимуть віршами.
Вони – твій надійний щит.
17 березня 2023
ПОЕТ
Ідеш крізь темряву й туман.
Притихли вже пташині співи.
І в свій віршований роман
нові уводиш корективи.
І та розмова зі сліпим
поетом не дає спокою.
Він все не змириться із тим,
що розпоряджено судьбою.
Рятують вірші і Шекспір,
якого він перекладає.
І нібито вершини гір
крізь темряву й туман долає..
21 березня 2023
ФРОНТОВА ДОБА
Трапляється, що є російськомовні
між хлопцями в окопах, бліндажах.
Вони також, як всі, саможертовні.
І в ненависті теж непогамовні,
на ворога спрямовуючи жах.
Удень вони по-своєму говорять.
Зате вночі мовчать. Ні пари з уст.
Бо як почують хлопці їхній говір,
стрілятимуть крізь темінь неозору
як тих, що представляють тут улус.
Тож мовою вкраїнською іноді
хтось мусить говорити в темній млі.
І не комусь, звичайно, на догоду,
а за таку просту винагороду –
не буть мішенню, наче москалі.
11 квітня 2023
ЗГАДУЮЧИ ДМИТРА БІЛОУСА
Такий цьогоріч прохолодний Великдень,
наповнений щебетом, співом пташок.
І звуки лунають, такі колоритні,
і в кожного свій неповторний виток.
Як звати отих співунів на деревах?
За звуками їх розпізнать не берусь,
як знався на співах істот різноперих
поет-орнітолог Дмитро Білоус.
Пригадую, був він у мене удома.
За хатою ліс. Іще мама жива.
І довго так, довго , не знаючи втоми,
розказував, як кожна пташка співа.
Немов наслуха̀в у своєму Ромені
той спів переливний, колінця оті.
А ліс вирував у потоці шаленім.
Не думало птаство вмовкати тоді.
Тепер у Ромні. Не в Ромнах неправдивих
заглушує співи пташині стрільба.
І треба іти обережно по нивах.
Така цьогоріч небезпечна сівба.
17 квітня 2023
* * *
Зажурений єси, самотній пташе.
Ні зграї, ні когось із лебедів.
Життя твоє подібне чимсь на наше.
Сумнівно, щоб такого ти хотів.
Оцінюєш його все нижче й нижче.
Із гнівом позираєш на сміття.
Безумці навкруги природу нищать.
До кращого немає вороття.
Причина смутку — то твоя самотність.
Хоча… знайтися можуть ще і ще…
Складається докупи відворотність,
немов хмарки перед густим дощем…
25 квітня 2023
СТЕФАНИК
Семеновичу, нас не зрозуміли:
замало віршів, де в героях ти.
Вони в мені ще не перегоріли,
та й не перегорять, немов дроти.
О сліпота дотримання інструкцій!
Не можна відхилитись ні на крок.
І галичанська схильність до обструкцій
іще один нам подала урок.
Сидів би ти і слухав теревені.
Підвівся би. Вклонився. І пішов.
Відчувши, що дискусії натхненній
ти зовсім, в акурат не підійшов…
5 травня 2023