в серпневій поночі – удвох
що й тьма заквітла
змітали порох як горох
небесні мітли
цикади збилися в оркестр
в ґрунтах померхлих
рибалка був і темний пес
живі і мертві
цвів вдалині маяк чужий
й тримавсь за барки
рибалка рибу сторожив
а пес – рибалку
в серпневій поночі – в імлі
–тремтливий лікоть–
зникає серпень із землі
із теплим літом
все повертається в свої
незримі схови
річки – потічки – ручаї
й чиїсь корови
прозорі яблука й сливки
й тінь винограду
джмелі – басисті старики
та спів цикади
ще дозрівають маяки
ще пес рибалчин
рибин прозорі косяки
і снить, і бачить
змиває хвиля літо й нас
і смужку крейди
гудить джмеля прощальний бас
й цикадні флейти