«Моцарт 2.0.» — нова історія від Доржа Бату, автора українських бестселерів «Франческа. Повелителька траєкторій» та «Франческа. Володарка офіцерського жетона».
Уявіть собі — Моцарт у сучасному Нью-Йорку! Так-так, той самий, Вольфганг Амадеус. У сучасному місті його вражає і дивує усе: метро та галас, одяг, особливо жіночий, спосіб життя, звички й манери людей. Навіть вбиральні тут такі пахучі і красиві, наче у цісарському палаці. А ще, виявляється, сучасний рояль суттєво відрізняється від звичного Моцартові клавікорда… Та доведеться пристосовуватися, адже видатному композиторові хоч і випав шанс на нове життя, але дещо залишається незмінним — музика і Моцарт нероздільні. У цій книжці переплітаються вигадка й реальні та дуже цікаві факти про життя і творчість Моцарта, детективний сюжет за участі нової подруги композитора офіціантки Стейсі та роздуми про сенс життя. А завдяки дотепним ілюстраціям від Юлії Самелюк і QR-кодам із відеороликами, що розкривають секретики створення книжки, читачі поринуть в особливу атмосферу цієї історії.
«Щоденник Анни Франк. Графічна адаптація» Арі Фолмана та Давида Полонського
Історія Анни Франк настільки відома багатьом, що завдання подати її по-новому, яке поставили перед собою Арі Фолман та Давид Полонський, здається невиконуваним та зайвим. Адже оригінальна книга вийшла накладом понад 30 мільйонів примірників на 60 мовах. Це одна з найбільш читаних книг 20 століття і, для незліченної кількості читачів, – перше зітнення із трагедією Голокосту.
Як пояснив Арі Фолман, повний збережений текст щоденника призвів би до графічного роману обсягом в 3500 сторінок. Тож адаптована версія часом відтворює цілі записи дослівно, але частіше вільно обходиться з оригіналом, поєднуючи кілька нотаток в одну мальовану сторінку. Цитати Анни щільнішають й стають драматичнішими. Детальні й виразні Ілюстрації Полонського дивовижно заповнюють прогалини, зображення чи міміка компенсують відсутність тексту, а ще надають історичний контекст, який з очевидних причин не описується в оригіналі.
Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сенс цього вислову. Її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання?..
«Фантастичні звірі: Злочини Ґріндельвальда» – це другий сценарій п’ятисерійного фільму, задуманого авторкою світових книжкових бестселерів про Гаррі Поттера, на основі якого було знято успішний фільм з володарем премії «Оскар» Едді Редмейном у ролі магізоолога Ньюта Скамандера. Дія фільму відбувається в 1927 році, через декілька місяців після того, як Ньют Скамандер допоміг викрити й полонити сумнозвісного темного чаклуна Ґеллерта Ґріндельвальда. Переносячи глядача з Нью-Йорка до Лондона й Парижа, ця історія, сповнена таємниць і чарів, відкриває нову дивовижну сторінку подій у чаклунському світі.
«Правда. Стисло про те, як ми навчились п**діти» Тома Філліпса
Це книга про ПРАВДУ — і про всі винахідливі способи в історії, якими людству вдавалося її уникати.Кажуть, ми живемо в епоху постправди. Президент США відверто бреше кожен божий день (а може, просто не знає, де правда, і не бажає розбиратися). Інтернет перетворив наше щоденне життя на поле бою фейків. Люди більше не довіряють експертам.
Але чи існувала колись насправді золота епоха правдомовства? Як редактор провідної незалежної британської фактчекінгової організації, Том Філліпс щодня стикається з повною нісенітницею. У книзі він кумедно розповідає про те, як усю нашу історію люди брешуть один одному — і собі теж — та ставить важливе питання: як може людство наблизитись до правдивішого майбутнього?
Дотепне, кмітливе і безжалісно правдиве дослідження людської здатності казати неправду, безсоромно брехати, а також феєрично п**здіти.
«Ми працювали в окопі, порушуючи всі закони і приписи хірургічної й анестезіологічної науки. Робили це вимушено, не зі зла й не через невігластво. І попри все те жахіття, нам удалося врятувати життя більшості наших поранених.
Що більше часу минає від тих драматичних подій, тим більш неймовірними і вражаючими вони видаються. Часом виникає враження, ніби то взагалі було не зі мною. Мозок намагається відфільтрувати й відкинути негатив, але пам’ять його зберігає. Дещо вже не так чітко, розпливчато, проте зберігає», — з передмови Олександра Данилюка.
Героїчні й трагічні події зими 2015 – бої поблизу містечка Дебальцеве – подані їхнім безпосереднім учасником, військовим хірургом. Час, що минув відтоді, жодним чином не применшив значення тих боїв. Відчути і пережити їх знову і знову, щоб переконатися: так долають страх, так народжується віра в незламність добра, так ми стаємо переможцями.
«Дівчина з крамнички» Саяки Мурата
Змалку Кейко вважали дивакуватою, зануреною у власні мрії. Батьки боялися, що реальний світ рано чи пізно її просто виштовхне. А потім Кейко влаштувалася до комбіні — «крамнички за рогом». І нарешті була щаслива. От тільки молодша сестра, подруги та навіть деякі співробітники мали на це інший погляд. Як може бути щасливою тридцятишестирічна самотня
жінка, весь час віддаючи роботі? Кейко щиро не тямить, як поводитися в цьому світі. І коли в її житті з’являється він, усі полегшено зітхають. Бо тепер Кейко нарешті стане «нормальною». Її вибір простий: жити для інших або для самої себе…
Пити пиво людство почало ще з незапам’ятних часів. Та хто став першовідкривачем цього хмільного напою? Чому склад пива і хліба схожий, а результат споживання — різний? І як поєднання води, ячменю, дріжджів та хмелю стало культом масової споживацької культури?
У цій книжці біологи Роб Десол та Іен Таттерсол показують, наскільки складним явищем є пиво в історичному, культурному й природничому контекстах. Ця книжка —захоплива подорож історією, еволюцією й нейробіологією з кухлем пива в руці.
Роб Десол та Іен Таттерсол пропонують веселий і сфокусований погляд на те, як уперше з’явилося пиво, як його варять щодня і що саме відбувається, коли воно опиняється у вашому роті.
«Відкриття повільності» Стена Надольного
Джон Франклін жив у власному світі, де всі речі, здавалося, втратили здатність рухатися швидко. Його свідомість вперто відмовлялася поспішати і не зважала на глузування оточення. Він повільно, але впевнено йшов до мети, перетворюючи вроджену ваду на найсильнішу рису свого характеру. І зрештою недолугий хлопчик із провінційного містечка став видатним мореплавцем і всесвітньовідомим дослідником Арктики.
«Відкриття повільності» — це не просто біографія видатної особистості, це історія про особливу людину, яка не тільки прийняла те, що вона не така, як всі, але й змусила інших жити у її власному ритмі і за її власним плином часу.
«Сец Нер» – перша книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша про життя на сурсільванській полонині коло підніжжя гори Сец Нер. Це – короткі оповідки про світ ватагів, бовгарів, пастухів. Про їхні полонинські обов’язки та чіткий розподіл праці між ними. Та про найбільший полонинський скарб – будз полонинський.
Книга написана літературною німецькою мовою з вкрапленням сурсільванського діалекту ретороманської мови, що надає текстам особливого ритму та звучання.
«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» Ганни Улюри
113 письменниць: відомих, знаних, забутих. Ще і вже невідомих.
Кожна з них зробила в літературі щось першою або зробила щось краще за інших.
У кожної з них непересічна біографія. Їхні історії — про відмову від чогось: кожній щось було конче важливим на старті й поступово втрачало значущість у процесі письма.
Це історії священних жертв і містичних ритуалів.
Це утопія жіночої солідарності й продовження традиції. 113 письменниць пишуть одна одну. Читають одна одну. Співіснують поруч поза межами часу і простору.
І сяють у темряві.
«Останні свідки. Соло для дитячого голосу» Світлани Алексієвич
Маленькі розповіді маленьких дітей… Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» — це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941—1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12—14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду…
Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця — жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі… Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..
«Випивка: Історія однієї любові» Керолайн Непп
«Випивка: Історія однієї любові» — це болісна і щира життєва хроніка Керолайн Непп, напозір успішної молодої журналістки, про її любовні стосунки з алкоголем, які тривали понад двадцять років.
Це була любов з першого погляду. Краплини вологи на охолдженій пляшці. Те, як дзвеніли келихи і лилася розмова. Потім любов перетворилася на одержимість: як вона ховала пляшки за холодильником свого коханого; як вставала з-за столу і непомітно пробиралася у ванну; як йшла з роботи одразу до бару. А тоді, як багато інших історій любові, все розпалося.
Керолайн вперше спробувала алкоголь у чотирнадцять. Вона пила протягом навчання в університеті Ліги Плюща, а потім – протягом успішної кар’єри редакторки та авторки колонок за які отримала визначні нагороди. На публіці Керолайн Непп була слухняною дочкою та вишуканою професіоналкою. Наодинці – пила до забуття.
Ці вражаюче відверті мемуари оголюють авторку, сімейні міфи та руйнівні стосунки, які часто присутні при вживанні алкоголю. Понад усе це історія любові на всі часи: повна пристрасті та розбитих сердець, зради та бажання, це історія тріумфу над болем та обманом, які характерні для життя з алкогольною залежністю.
«Планета Полин» Оксани Забужко
У цьому томі зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.
«Зрошення пустелі» Петера Маріуса
На безіменне місто сучасної європейської країни без оголошення війни падають перші ворожі бомби, і Європа нагло прокидається від свого безпечного сну. Люди стають «самі собі чужі», а культура й наука поступово мілітаризуються і пристосовуються до потреб новоствореної армії. Цей час неочевидних змін геть неслушний для амбітного археолога Тіля та його студентки Персефони, які шукають посеред пустелі могилу прадавнього короля. Поки вони розкопують місце його поховання, їхні сучасники, глухі до голосів померлих, риють окопи і нові могили. Втім, війна точиться і в стосунках самих шукачів старовини. Адже вони прагнуть радше не історичної правди, а слави – тієї влади над світом слова, завдяки якому переможці переписують свідчення переможених і вкарбовують себе в палімпсест історії.
«Глиняний міст» Маркуса Зузака
П’ять братів Данбар жили в ідеальному хаосі свого будинку — без батьків. Поки одного разу раптом не повернувся батько, який колись їх залишив. У нього дивне прохання — він хоче, щоб сини погодилися побудувати з ним міст. Відгукується Клей, хлопчик, охоплений давньою таємницею. Що сталося з ним у минулому? І чому він повинен прийняти цей виклик? «Глиняний міст» — історія підлітка, який потрапив у вир дорослого життя і готовий зруйнувати все, щоб стати тим, ким він має стати. Перед ним — тільки міст, образ, який врятує його сім’ю та його самого. Це буде диво.
Цю родинну сагу один із братів Данбарів наклацав на старезній друкарській машинці, яка колись належала Убивці. Однак Убивця не завжди був Убивцею. А згодом виявиться, що він узагалі ніякий не Убивця.
«Другу також варто придбати» Олега Сенцова
Джим Гаррісон, головний герой книжки, господар дому, сидить у вбиральні й гортає майже «підпільні» журнальчики, його дружина — готує сніданок… Це мав бути звичайний день звичайних людей, та зненацька у місто розпочинається вторгнення: з глибин космосу, небайдужого до долі людської цивілізації, прилетів… рай. А хто ж не мріє про щасливий контакт із позаземним розумом і не вірить, що вищий інтелект — однозначно добрий? Навіть якщо його представники схожі на ящірок і прагнуть навернути землян — заради їхнього ж спасіння — до природного життя, а їхні методи щодалі більше нагадують «аборигенам» найстрашніші моменти земної історії…
Огляд підготувала Оксана Ускова