Цьогоріч в експозиції нашого музею з’явився новий експонат – вишита ікона Св. Петра. Тривалий час вона зберігалася у фондовій колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею.
Про цю родинну річ відомо небагато. У документах лише вказано, що ікона належала бабусі Лесі Українки (по батькові) – Марії Степанівні Косач (із дому Чернявських) і передана Ніною Олександрівною Косач (м. Житомир).
Нагадаємо, що Ніна Косач є троюрідною сестрою Лесі Українки. Більшість родинних речей, представлених у музейній експозиції, зберігалися саме у неї. Йдеться про вишитий одяг, який (як писала в автобіографії) їй подарувала Леся Українка, дерев’яний пенал для олівців, чашечка, віяло, мушля та ін.
Що стосується «Лесиної бабусі (по батькові)», у 7-річному віці Петро Косач залишився без матері. Ріс і виховувався під опікою тітки Параски Степанівни Чернявської (старшої сестри матері). Вона мала у Малині пансіон для дівчат, який давав вихованкам трикласну освіту. Саме в цьому пансіоні він здобув початкові знання.
Ми висловили припущення, що на іконі зображено Петра Могилу. Звернувшись до Рівненського обласного краєзнавчого музею, отримали відповідь від завідувачки сектору мистецтв Тетяни Міненко: «Це може бути митрополит Петро Ратенський, який за однією з версій народився у 13 ст. в містечку Ратне на берегах річки Рата сучасної Волинської області. Був ігуменом, пізніше вважався чудотворцем».
Безперечно, цей експонат потребує ретельного вивчення.
