Десь у маленькому селі, на грядці, в обідню спеку хтось дополює капосні осоти і пирії, деякі мудрують над купленим і проданим, а інші з автоматами в руках не на такому й далекому Сході вглядаються в тривожну передранкову тишу – бо до ворожих полчищ кілька сотень кроків. Але як же багато й тих, хто нарешті скинув ненависні, бізнесові, політичні і партійні піджаки, вимкнувши айфони і сівши у власні літаки і автомобілі, щоб розлетітись далеко – далеко за моря й океани. Бо війна війною, а відпочинок за графіком…
У кожного з нас своє літо…
А Київ теж живе своїм літом… Хтось не на жарт повідомляє, що в місті забрудненість повітря вже перевищує всі допустимі норми, а в навколишніх селах перша вода, якою мили вишні, чорна як сажа, і що не видно у столиці ластівок, навіть комарів не чути…
Але літо бере своє. Літо 2022 року, яке як дві краплі води схоже на інші літа, так, як зими схожі на минулі зими і весни на весни…
А люди? Саме вони вже змінились, стали сильнішими, пильнішими, мудрішими, рішучішими, але і прощати вони чиїсь гріхи вже не будуть нізащо. А інакше і не може бути.
