* * *
Я є і воля, і неволя,
рука погладжує крило.
По манівцях укотре вибираюсь на дорогу.
* * *
Наші долі – страшні суди,
наші вироки іншим –
нещадні вироки нам.
* * *
Перед лицем образ є два ока,
я ними прикрию обличчя,
мовчки виллю відро зневаги.
* * *
Ми стільки стін позалишали будь-де,
а взаємність розбрідається по світу,
не знаходячи притулку для серця.
Рашик
Він може висловлюватися тільки матюччям,
літери брутально сиплються,
наче гудзики з пропахлої перегаром уніформи…
Світлина: Євгенія Шудря