На Заході починають цікавитися парадигмою деколонізації, застосованою щодо росії. І щоб зрозуміти поточну політику росії, треба адаптувати такі підходи для аналізу російської культури та літератури.
Таку думку литовська політаналітикиня Інга Рудзінскайте-Колман висловила в інтерв’ю Укрінформу.
«Колективний Захід починає цікавитися парадигмою деколонізації, застосованою щодо росії. Адже самі колишні імперії сьогодні це вже добре усвідомили. Ті самі британці відрефлексували творчість Кіплінга, інших авторів… Якщо адаптувати такі підходи та проаналізувати російську культуру, літературу в такому ключі, думаю, тоді багато що стане ясніше (з російською політикою, поточними діями — ред.)», — сказала Рудзінскайте-Колман.
Як приклад усвідомлення Заходом такої теми експертка навела нещодавню статтю в журналі The New Yorker. Це великий матеріал американської письменниці, журналістки, літературознавиці Еліф Батуман «Перечитуючи російську класику в тіні української війни. Як зважати на ідеологію “Анни Кареніної”, “Євгенія Онєгіна” та інших улюблених книг».
Рудзінскайте-Колман також уважає, що зараз, під час «гарячої» стадії війни, нема сенсу «оберігати російську культуру, намагатись знайти, що там ще є гарного, цікавого». «Це у списку пріоритетів – десь тисячний пункт. Нехай мистецтвознавці, літературознавці, кому цікаво, займаються цим. Але не забуваючи, повторюся, і про парадигму деколонізації», — зазначила експертка.
На її переконання, «одна річ, коли культура – це те, чим ти пишаєшся, чим хочеш поділитися, принести іншим радість, розуміння, але коли культура стає зброєю, то це зовсім інше».
Як повідомляв Укрінформ, минулого року міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко закликав європейських колег «поставити на паузу або відмовитися від співпраці з російськими культурними діячами, тому що російська культура, як і пропаганда, — це вістря ракети, яке кремль несе в Європу».
