Культура, література зокрема, не може бути поза політикою, бо людина по своїй суті є політичною істотою, а тексти створюють ідеї, які виливаються в дії.
Про це під час панелі «Колоніальний дискурс у російській літературі: як ми (не)розуміємо «російську душу» під час 30-го Bookforum у Львові сказала українська письменниця Оксана Забужко, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Особисте – це є політичне, а політичне це є особисте. Ми це знаємо з часів Платона і Арістотеля, їх праць. Це є європейська традиція. Культура – це Агора, де ми всі можемо спілкуватися. І ми знаємо, що людина – це політична істота, мова теж політична, адже нею часто маніпулюють, зловживають у різних культурах. Тому розділяти літературу і політику неможливо. Бо це є те, що ми пишемо словами, які тягнуть за собою історію і містять ідеї, які неопосередковано проникають у свідомість і виливаються у думки, а далі — в дії, поведінку, персонажів – все пронизує літературу», — зазначила Забужко.
Вона додала, що зараз є велика небезпека тлумачення особистого, культурного, політичного, і це може відкрити простір для нового тоталітаризму. На зразок дивовижного світу, коли ми не усвідомлюємо, що всі перебуваємо у матриці і живимо її, не підозрюючи про це.
«Ми не можемо просто говорити окремо про проблему російської літератури, тут проблема Росії як такої, її культури, способу життя. І коли ми говоримо про російські тексти, то в них це усе виливається. В них всі персонажі мають бути однакові та безликі. Росія – це характеристика імперіалізму. Вона має повну алергію до всього чужого. Вони не вміють вести діалогу, хіба тільки по вертикалі, пронизаній від кореня, на верхівці якої стоїть цар, Путін, патріарх. І ця вертикаль пронизує всю текстуру суспільства. Але коли ми це знаємо, то можемо побачити оцю невиліковну хворобу російських персонажів. У них немає особистості, а бездіяльність – це основна характеристика», — додала письменниця.
Як повідомляв Укрінформ, фокусна тема цьогорічного форуму — «Перепис майбутнього». У програмі фестивалю — 150 подій.
Фото: BBC