Початок Нового Еволюційного Циклу

 

Микола Карпюк один із найвідоміших бранців Кремля.

У березні 2014 року українського громадського діяча (члена партії УНА-УНСО, учасника грузино-абхазького конфлікту) було затримано на в’їзді до Росії. За сфабрикованими звинуваченнями у злочинах проти федеральних військ, скоєних у ході першої чеченської війни у травні 2016 року Карпюка засудили до 22,5 років ув’язнення. Amnesty International назвала судовий процес над українцем «пародією на правосуддя». Російська правозахисна організація «Меморіал», у свою чергу, визнала його політв’язнем. Сьомого вересня 2019 року за його звільненням у рамках обміну полоненими між Україною та РФ спостерігала вся країна.

Микола Карпюк відомий не лише як людина виняткової стійкості й громадянської мужності, але і як автор й апологет цілісної духовної системи. Його розмисли розвиваються в руслі творчого синтезу ліберального християнства та новітніх наукових відкриттів.

Свобода й сміливі духовні шукання є архетипною рисою українського національного характеру й мають багату традицію.

Не так давно на шпальтах «ЛУ» публікувалися історіософічні рефлексії визначного дисидента і політв’язня Левка Лук’яненка. Нині ж ми знайомимо нашого читача з авторським універсумом Миколи Карпюка.

 

Початок Нового Еволюційного Циклу

«Ви — боги і сини ви Всевишнього всі»

(Пс.81;6)

Більшість людей сприймає вчення про Бога, Священні Письмена, як міфи, легенди або ж, як те, що існує насправді, проте віддалено, за певними «завісами потойбічності». До них же потрібно підходити, як до Великої Науки про Життя. Тоді надається усвідомленню природа Світобудови, її Закони, Правила буття.

Для сприйняття Священних Текстів треба розуміти, що їх автори хоч і писали під натхненням Святого Духу, проте були людьми свого часу. Вони й викладали інформацію мовою свого часу, згідно з тогочасними знаннями, світоглядом, культурою, усталеними суспільними нормами. Наприклад, у ті часи абсолютними нормами були рабовласництво та дискримінація жінки. У деяких народів Сходу навіть уважалося, що жінка не має душі. Очевидно, що такі норми в наш час викликають спротив і часто відразу, а з ними заперечення й несприйняття самих Текстів.

Культура мовлення багатьох народів давніх часів вимагала вживання алегорій, метафор, приповідей. Тому й Христос говорив притчами. Слід розуміти також, що всі мови з тих часів зазнали змін, пройшовши певні етапи розвитку. Багато термінів тепер можуть мати зовсім інший зміст. За останні часи мови зазнали значного впливу матеріалістичного світогляду, техногенного розвитку цивілізації. Люди втратили словесну здатність пояснити чуттєве, духовне, саму душу. Наш менталітет дуже відрізняється від менталітету людей тих часів. Отже, потрібно уникати аберацій у сприйнятті текстів древності.

Потрібно враховувати і те, що автори Писань «зашифровували» тексти, щоб уникнути перекручень і викривлень з боку Темних сил. Та й самі тексти містять цілі блоки інформації, котру потрібно розшифрувати. У багатьох місцях Біблії, як й інших Священних Писань, за викладом історичних подій криється технологія розкриття в людині Божественних потенцій.

1

Наш світ має енергоінформаційну основу. Сама матерія — це енергія визначеної частоти коливань. Молекули й атоми, з котрих складається матерія, коливаються на певній частоті. Складниками атому є: 99,99999% енергії і 0,00001% матерії. Уся матерія коливається у формі енергоінформаційної хвилі визначеної частоти. Щільність, густина різних форм і видів матерії залежить від частоти коливань енергії, а частоту задає інформаційний складник. Чим вища частота коливань, тим більш високоорганізованою є матерія (тоншою, еластичнішою).

У людині це визначається її рівнем духовного розвитку. Чим більше людина духовно вдосконалюється, тим вищою стає частота коливань її матерій. І навпаки, чим більше людина духовно деградує, тим нижчими стають частоти коливань її тіл, людина поступово переходить на нижчі рівні існування матерій.

Окрім фізичної у світі існують нефізичні матерії. У різних світоглядних традиціях вони мають різні назви. Для основних нефізичних матерій найбільш вживаними є такі назви: ментальна, астральна, психічна, темпоральна, вогняна, ефірна. Сучасна наука досить сильно наблизилася для їх пізнання. Нефізичні матерії формують окремі тіла людини, котрі тісно взаємодіють між собою і складають цілісну систему тіл людини. У другій половині ХХ ст. стало активно розвиватися тонке фізичне тіло людини. Раніше воно мало вигляд певних енергетичних польових утворень. Нині тонке фізичне тіло людини повністю сформувалося й розвивається в більшості людей.

Інформація служить тим чинником, що спонукає всі елементи матерії до заданих типів об’єднання — від об’єднання елементарних частин в атоми, до завершальної форми буття кожного виду (рослина, тварина, планета, зірка, тощо). Також вона є формоутворювальним чинником усього світу й усіх процесів, подій, котрі у ньому відбуваються. Про таку роль інформації дуже лаконічно йдеться у вступній частині Євангелія від Івана: «На початку було Слово … Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього». Слово — сучасною мовою інформація (інформаційний посил, програма, матриця). Природу цих процесів допомагає усвідомити інформатика.

Інформація існує у безлічі потоків, кодів, програм, полів і їх рівнів. Вони мають незчисленні витоки, починаючи від Творця Всесвіту. Багато їх створено й створюється людьми (зокрема егрегори). У тонкоматеріальних глибинних структурах інформація й енергія існують відокремлено. В самому ж світі вони тісно переплетені, злиті воєдино. Тому доречно вживати термін «енергоінформація».

Ми живемо у Єдиному Полі Свідомості, в котрому перебувають усі види й форми життя. Складниками цього Поля є Поляризаційні хвилі. Їх відкрив у 1996 році харківський учений М. Д. Колпаков. Поляризаційні хвилі характерні тим, що миттєво передають інформацію у Всесвіті. Кожна людина має свій особистий, неповторний спектр, канал цих хвиль. Усі знання, здобутки, вміння будь-яких форм життя фіксуються у Єдиному Полі Свідомості, а тому можуть бути надбанням усіх.

Дуже важливу роль виконують програми розвитку всіх царств Землі (рослинного царства, тваринного, людства), планети й самого світу. Для різних циклів еволюції вони встановлюються різної складності. Принцип їх дії можна порівняти з програмою Windows. В езотериці ці програми називають «Система Решіток». Вони мають безпосередній вплив на розвиток усього живого, а також на природо-екологічні енергоінформаційні поля (водойм, лісів тощо). Їх безпосередньої дії зазнають і створені людьми егрегори, і всі енергоінформаційні поля, що існують.

Однією з характерних рис Всесвіту є тенденція до балансу. Всі речовини, форми, явища, істоти прагнуть увійти в частотний резонанс із довколишніми об’єктами, процесами. Отож варто усвідомлювати власну відповідальність за якість енргоінформаційних потоків, котрі ми виражаємо у формі позитиву-негативу своїми почуттями, думками, вчинками. Адже цим ми наповнюємо навколишній світ. Поставте крапку на чистому аркуші паперу, і вона стане випромінювати певний енергоінформаційний потік. Перебуваючи у храмі, людина наповнюється почуттями благості, світлом. Цілком протилежне вона відчуває в брудному місці. Споглядаючи високохудожні картини, слухаючи прекрасну музику, людина піддається впливу високоестетичних почуттів. Зовсім інші почуття її проймають від «мазанини» або какофонії звуків. Це — прості приклади енергоінформаційного впливу. Своїми думками, почуттями людина сама формує багато подій. Особливу силу у формуванні подій мають колективні почуття. Людина як магніт притягує або відштовхує певні сили, енергії, процеси. Згідно з Правилом єдності подібного наповнена позитивом людина притягує позитив, а наповнена негативом — негатив. Природа цих процесів полягає у частоті коливань наших тіл. З якою частотою вони коливаються, з такою самою частотою енергоінформацій вступають у резонанс. Енергоінформації агресії, ненависті, брехні, злоби, гніву і т. п. єднають людину із силами зла. Якщо людина наповнена радістю, світлом, вона притягує до себе радість і світло.

 

2

У грудні 2012 року завершилися певні цикли руху космічних систем, об’єктів у Всесвіті. Важливе значення для нашого світу мають рух Сонячної системи по «спіралі» рукава Галактики (25956 р.), рух Сонця довкола Ядра Галактики (230 млн р.). Завершення одних циклів є одночасно початком нових. Це завжди супроводжується зміною циклів еволюції життя. Так само й у кінці 2012 року розпочався Новий Еволюційний Цикл. Деякі вчені називають його «Квантовим переходом у п’ятимірність». Ними ж надаються неймовірні футурологічні висновки щодо розвитку світу й людини. Не бувши футурологом, можу з цілковитою впевненістю стверджувати лише, що люди мають розвинути свою свідомість до такого рівня, котрий дозволить їм сприйняти безумовну любов і гармонію співжиття усього сущого та жити згідно з ними.

У наші часи триває перехід світу з усіма його формами життя в Новий еволюційний цикл. Одним із вагомих чинників переходу є входження і занурення Землі в нові простори космосу. Їх характерною особливістю є якість і висока частота коливань енергоінформаційних потоків. Земля прагне досягти частотного резонансу з навколишнім космічним простором. У зв’язку з цим з кінця минулого століття почав понижуватися магнетизм планети, відбувається зміщення її електромагнітних полюсів. Послаблення магнетизму дозволяє планеті підвищувати частоту коливань. Віками вона була сталою — 7,8 Гц, а з другої половини 1980-х років почала поволі підвищуватися. В кінці 2012 року частота досягла 13 Гц і стала наростати стрімкими темпами. За деякими даними, весною 2019 року частота коливань Землі становила 50 Гц.

Причина росту коливань Землі полягає у збільшенні швидкості обертання внутрішнього ядра планети. Внутрішнє й зовнішнє ядра обертаються на різних швидкостях й у протилежних напрямках. Пришвидшення обертання внутрішнього ядра спричинило збільшення маси й температури рідких сплавів, що посилило іонний розряд, котрий підвищує частоту коливань. Вироблене тепло нагріває мантію, а остання — поверхню планети. Звідси й глобальне потепління. Під впливом потепління відбувається танення полярних льодовиків, у результаті чого вивільняються («випаровуються») старі коди, що зберігалися всередині структур льодяних кристалів. Тим самим видаляються старі інформаційні структури, матриці. Натомість приходять нові коди й закріплюються в структурах вод.

Важливу функцію виконують циклони, антициклони і викликані ними урагани, тайфуни, торнадо. Завдяки специфічному рухові у формі вихрового обертання вони очищують простори водойм, привносять у них Нове. У такий спосіб відбувається процес росту частот коливань і резонансу на водних просторах планети, котрі займають 2/3 її поверхні. З іншого боку, завдяки цим стихіям відбувається «перезавантаження» повітряних просторів і значної частини суші. Механізм цих процесів доволі складний. Вихрова динаміка стихій активно діє на лінії, вузли енргоінформаційних систем Землі. В результаті насичення Новим здійснюється не лише у зоні катаклізмів, а й охоплює значно ширші території, відбувається очищення місць сили на Землі, їх «перезавантаження».

У кінці 2012 року на Землі були встановлені нові Програми еволюційного розвитку. Нині триває Перезавантаження Реальності, співналаштування нових Програм з енергоінформаційними полями, з різними формами й царствами життя на планеті. Цей процес досить складний, тривалий у часі, вимагає тонкого налаштування. За деякими джерелами перезавантаження реальності триватиме до 2038 року, і тоді нові Програми почнуть функціонувати повноцінно. Всі ці процеси безпосередньо впливають на людство: на емоційний і ментальний стан людей; мають стресову дію на нервову систему; вселяють у душі багатьох песимізм, агресію, ворожнечу; викликають панічні реакції.

Перехід до Нового еволюційного циклу спричинив тотальну кризу, у котрій перебуває людство. Зіштовхнулися системи мислення старого й нового часів.

 

3

Існує одне-єдине цілісне Життя. Все у світі відбувається всередині цього Життя. Усе, що ми бачимо, що перебуває довкола нас — це різні форми й рівні буття єдиного Життя у його безконечності, у постійній динаміці, вдосконаленні. І Життя є Бог.

Від початку створення наш Всесвіт є тринадцятимірним. Кожен вимір має свої рівні, підрівні, наповнені різноманітними світами. Чим вища мірність, тим більш розвинені світи в ній перебувають. Ці ступені досконалості існують включно по 12-й вимір. У 13-му вимірі Вседержитель проявляє Себе Великим Центральним Сонцем (термін «езотеричний»). Велике Центральне Сонце організовує все у Всесвіті, тримає у єдності, наповнює життям, веде шляхом еволюційного розвитку. Наш світ є чотиримірним, тобто складається з чотирьох мір — довжина, ширина, висота (міри простору) і час. Існують й інші системи виміру світів. Ця система є найпоширенішою. Проте таке моделювання відповідає рівню сприйняття, відповідному нашому світові. У вищих світах існує інше моделювання світобудови.

Древні Віди трактують про існування в Мультиверсумі (Мультиверсі) безлічі Всесвітів із різноманітною кількістю вимірів. Достеменно відомо, що паралельно нашому існують 16-мірний, 32-мірний Всесвіти, котрі тісно зв’язані з нашим. У 16-мірному Всесвіті Великим Центральним Сонцем є 16-й вимір, у 32-мірному — 32-й. Проявляючи себе Великим Центральним Сонцем конкретного Всесвіту, Творець водночас є Одним, Єдиним і Неподільним. Ці проявлення є одним із чинників Його ВСЮДИСУЩНОСТІ.

У сучасній науці існує теорія Мультиверсу (від англ. Multiverse — багато всесвітів). Згідно з нею, Мультиверс — це об’єднання великої кількості (або безконечної величини) всесвітів, т. зв. «доменів» (свого роду регіонів) із відмінними наборами фундаментальних сталих параметрів і фізичних властивостей. Учені гіпотетично розглядають три види мультиверсних об’єднань. Перший вид — єдиний Всесвіт, з єдиним простором-часом, розділений на безліч доменів. Другий вид — Мультиверс складається з окремих, незалежних всесвітів. Третій — змішаний: Мультиверс — це множинність всесвітів, котрі складаються з множинності доменів. В останні кілька десятиліть низка вчених, виходячи з теорії інфляційної космології, трактують про Мегаверс.

Нижче від першого виміру існує Сакральний Нуль. Його не можна вважати виміром. Це — стан непроявленості матерії. Сакральний Нуль — це й Абсолют. У мікрокосмосі він є Божественною Глибиною. Сакральний Нуль безпосередньо зв’язаний із 13-м виміром. Сакральний Нуль і 13-й вимір є фазами життєдіяльності Великого Центрального Сонця. Завдяки їм Творець здійснює безперервні процеси творення й розвитку Всесвіту. В поєднанні Сакрального Нуля і 13-го виміру проявляється одне зі значень Біблейського трактату: «Я — альфа і омега». По суті виміри є просторами, котрі вийшли із Сакрального Нуля, проявилися.

За певними якостями перший вимір переважає інші. Адже в першому вимірі нульові багатомірні концепції, вийшовши із Сакрального Нуля, трансформуються у точки первородної сингулярності. (Сингулярність — єдиний квантовий простір, у якому матерія набуває необмеженість можливостей. Точка, у котрій будь-що прагне до безконечності.) Первородна Сингулярність є тріальною за свою природою. Однією з форм цієї тріальності є проявленість матерії / непроявленість матерії / її можливість бути проявленою у котромусь зі світів того чи іншого виміру. І, знову ж таки, проявленість матерії в конкретній формі буття задає інформаційний складник — Слово, котре «на початку» всього.

Згідно із законом аналогії — макрокосмос водночас є мікрокосмосом і, навпаки, мікрокосмос — макрокосмосом. Нещодавно вчені виявили 12 вимірів у структурі атома. Аналогічні описаним процеси відбуваються і в атомі. Людина є мікровсесвітом. Її аспекти, фрактали перебувають в усіх вимірах Всесвіту. З ними людина має стійку єдність через своє Сакральне Серце, котре є фракталом Великого Центрального Сонця.

У різних вимірах Землі існує багато світів. Кожен вимір наповнено певною кількістю світів, що існують паралельно у своїх просторово-часових континуумах. Після завершення втілення у нашому світі більшість людей переходить у котрийсь зі світів п’ятого виміру.

Різні види матерії одного світу коливаються на різній частоті. Методом складних процесів синергії різні частоти матерії світу створюють загальну частоту — домінантну частоту коливання світу. Ми не можемо бачити інші світи, бо наш зір, як і решта органів чуття, сприймає інформацію в обмеженому діапазоні частот. А частота коливань інших світів перебуває поза діапазоном нашого сприйняття. Життя більшості світів основане на гармонійному розвитку любові, братерській взаємопідтримці. Є також світи негармонійні, у котрих живуть сутності гуманоїдної й негуманоїдної форм. Окремі світи населяють представники Зла (у т. ч. відомі нам демони). Всі світи певною мірою взаємозв’язані. Між гармонійними світами існує тісна співпраця і взаємопідтримка, котрі здійснюються без зайвого втручання й наполегливості, згідно з Правилом свободи волі.

Наш світ існує значною мірою відокремлено від інших. Хоча так було не завжди. У древні часи представники вищих світів взаємодіяли з людьми нашого світу в багатьох напрямах еволюції, перебували у тісних стосунках з духовними елітами різних етносів. На певному етапі історії відбулося перенаправлення світлових, ефірних потоків, котре призвело до пониження частот коливань матерії, її ущільнення. Одна з причин цього полягала в необхідності прийняти в лоно нашого світу душ тих, хто розвився в нижчих вимірах. І сталося так за згодою тодішнього людства. Це був свідомий вибір, котрий випливав із розуміння еволюційних процесів. Варто зазначити, що Правило свободи волі є одним із фундаментальних Правил буття Всесвіту. Згідно з ним кожен є господарем власної долі. Так само й мешканці певного світу є його відповідальними господарями.

Протягом усього часу люди не були позбавлені підтримки вищих світів і насамперед світів п’ятого виміру. Вона здійснювалася і здійснюється досі різними способами: формування подій, одкровенням у снах або в стані зміненої свідомості, наданням інформації в різний спосіб, утіленням Учителів для здійснення конкретної місії тощо. Підтримка надається кожній людині певними групами зі світів п’ятимірності, у котрі часто входять «померлі» родичі, близькі люди. Окрема допомога надається людству і всьому нашому світу «спеціалізованими» структурами. Це — налаштування енергоінформаційних полів, внесення нових кодів, програм і багато чого іншого.

Останнім часом допомога вищих світів стає дедалі предметнішою. Цьому сприяє підвищення частот коливань нашого світу. Наш світ почав набирати властивостей полісвіту, котрий складається з власних основ і наповнюється основами окремих світів п’ятого виміру. Поступово він буде все більше набирати ознак полісвіту, наповнюватиметься основами п’ятимірності, а згодом стане одним із гармонійних світів п’ятого виміру. Цей процес доволі тривалий у часі, розрахований на кілька тисячоліть. Протягом усього процесу стосунки з вищими світами ставитимуть тіснішими. Їх рівень залежить і від людей. Адже у цих процесах спрацьовують принципи Правила єдності подібного — все суще притягується до подібного собі.

 

4

Зовнішній світ є віддзеркаленням внутрішніх процесів, котрі відбуваються всередині нас самих. Розділення людей на багатих, наділених владою, й бідних, позбавлених усіляких прав, є відбиттям облаштування нашого світу, основаного на дуальності, — взаємодії і протиборстві «плюсів і мінусів», світла й темряви, позитиву та негативу, добра і зла. Дуальність закладено у матерії світу, в генетиці людини. Велике розділення людей, суспільств, народів, суперечності, конфлікти, війни є наслідком самої природи людини та навколишнього світу. Тому й неможлива сьогодні повна гармонія.

Дуальність закладена у фізіології людини на клітинному рівні. Енергетичними, силовими центрами клітин фізичного тіла людини є мітохондрії. До їх складу входить білок — мітофузин. Під мітофузин налаштована нервова система людини, котра є «закритою», основаною на непідконтрольних свідомості інстинктах і рефлексах самозбереження. Мітофузин є в усіх головних органах і системах організму. Він провокує внутрішньоклітинний стрес, що супроводжується своєрідними хімічними реакціями, продукуванням певних хімічних елементів, які викликають відповідні емоції у людини. Базовою емоцією є страх за своє існування. Звідси назва процесу — біохімія страху. Похідними від страху є надумана тривожність, відчуття загрози втратити, не мати необхідного, прагнення якомога більше контролювати, котрі стали нормою життя. Це — фундаментальні норми системи виживання в умовах постійної боротьби за існування. В дуальності буття нашого світу все це було необхідно, інакше людина не змогла б вижити.

Страх «не мати» виробив непомірне прагнення накопичувати матеріальні статки, власність, жадобу володіти. Жадоба породжує одержимість, фанатизм. Це також фіксується на рівні фізіології людини. Наші звички, риси характеру, стійкі переконання утворюють нейронні сполучення в головному мозку. Кожному вираженню цих якостей відповідають свої комбінації нейронних сполучень, котрі починають формуватися з дитинства. Ці сполучення подають сигнал системам організму, згідно з яким організм виробляє певні хімічні елементи, а їм відповідні почуття наповнюють людину. Проявляючи певну звичку, ту чи іншу якість характеру, переконання, людина продукує в організмі відповідну біохімію. Організм звикає до продукованих хімічних елементів, із часом узалежнюється від них, і людина стає рабом своїх звичок.

Психологи стверджують, що у віці 33–35 років людина стає повністю сформованою особистістю з усталеними переконаннями, характером, нормами, звичками. Всі ці якості є елементами «его» людини (її не справжнього Я). Через его людина сприймає всі процеси, події, інших людей, навколишній світ. Его поляризує сприйняття у своєрідній шкалі градації — добре/погане, своє/чуже, справедливо/несправедливо. Ця поляризація є значною мірою викривленим віддзеркаленням світу, далеким від істини. Звідси випливають незадоволення, претензії, конфлікти. Его дано людині для відчуття своєї індивідуальності. Поляризація сприйняття світу допомагає людині виживати в сучасному негармонійному світі.

Его так само є тим чинником, що формує жадобу влади, багатства, грошей, одержимість контролювати, поневолювати, домінувати. У виробленні цих пожадань активну участь беруть сили темряви. Для уникнення різних форм залежності слід дотримуватися давнього метафізичного правила: «Не ідеалізуй нікого, нічого, ніщо у світі». Не варто також над чимось «зациклюватися». Зацикленість згодом призводить до одержимості, фанатизму. А вони — далеко не Божественні аспекти. І хай береже Господь від боротьби зі своїми «недоліками». Їх так само потрібно сприймати нейтрально. Слід пам’ятати, що будь-яке незадоволення є проявом агресії, а тоді вирішувати, чи варта ця ситуація цього прояву. Ми не розуміємо суті більшості процесів, бо не бачимо ані їх початку, ані завершення, тому не можемо усвідомлювати наслідку. А наші вчинки часто призводять до зовсім не тих результатів, на котрі сподівалися. У цьому сенсі дуже змістовною є молитва-медитація Омара Хаями: «Господи! Дай мені душевний спокій змиритися з тим, чого я не можу змінити. Сили змінити те, що я можу змінити. І мудрість відрізнити перше від другого».

5

Новий еволюційний цикл приніс важливі зміни в будову матерії. По-перше, наростає частота коливань Землі. Аналогічні зміни частот відбуваються в тілах людини. Наприклад, мембрана клітини фізичного тіла коливається на тій самій частоті. Наступний чинник змін належить до базових рівнів буття матерії. Нещодавно було встановлено зменшення протону водню на 4%. У мікрокосмосі зменшення розміру супроводжується наближення до Божественних Глибин. А це дозволяє привносити більше енергії в навколишній простір. Чим більше занурення в мікрокосмос, тим ближче Божественні Глибини, тим більше енергії. Водень є складником молекули води. А вода, у свою чергу, є основою живої матерії (тіло людини на 70–80% складається з води, 2/3 поверхні Землі — це простори водойм). Протон водню справді став наповнювати наш світ значно більшою кількістю позитивної, творчої енергії, котрої так явно бракує. Цей процес створює основу для докорінної трансформації матерії. Вона поступово ставатиме менш щільною, більш еластичною, відкритою для взаємодії з людиною.

Науковці помітили в багатьох людей світу активацію центросоми. Вона взяла на себе функцію керування життєдіяльністю клітини, почала із середини насичувати її новим світлом, стала новою енергетичною базою. Світіння центросоми відбувається у певному режимі «розумного дозування», необхідного для клітини відповідно до її стану. Це світло основане на новій фотонній структурі. Таким чином, фізичні тіла стали освітлюватися новим світлом, насичуватися новою енергією. Цей процес стосується також і мозку. Як відомо, мозок людини може функціонувати в альфа-, бета-, гамма-, дельта-ритмах. Переважним є альфа-ритм. Однак набирає поширення явище переходу діяльності мозку в гамма-ритм, як наслідок, функціонування центросоми. Варто зазначити, що гамма-ритм — це ритм творчості.

Центросома пульсує в ритмі кардіопульсарів. Фактом є й те, що пульсація центросоми, пульсації великих галактичних об’єктів, чорних дір, самого Всесвіту — все в одному ритмі серця. І цей ритм має назву — Ритм Життя.

Звичайно, активація центросоми і зміна функціонування мозку не стали притаманними всім людям. Це — тільки початок процесу. Проте триває, розростається. Отож фізіологія людини розпочала перехід самої своєї будови з режиму виживання в режим творчості.

Довгий час уважалося, що свідомість людини є наслідком складних біологічних процесів мозку. Однак швейцарські нейробіологи зробили відкриття, яке повністю заперечує цей науковий догмат. Їхні дослідження показали, що свідомість не є функцією мозку. Мозок насправді постає своєрідним центром, через котрий проходять потоки енергій свідомості.

6

Ісус Христос стверджував: «Боже Царство всередині вас!» (Лк. 17;21). У кожному з нас перебуває ціле царство — Царство Боже. А отже, і Божественна Мудрість, Влада, Потенціал — атрибути Царства перебувають усередині людини, очікуючи, коли вона їх пізнає і почне застосовувати. Адже всі люди — діти Божі. А якщо діти, то й мають усі ознаки, якості, потенції Отця свого.

Для реалізації плану Творення Святий Отець виділив зі Свого Єства духовні аспекти різних форм і рівнів буття. Бог-Творець проявлений у сутностях усіх світів усіх вимірів. Велика Божественна Сутність «розлита» незчисленною кількістю еманацій в усьому Всесвіті, вона існує в кожній істоті, в кожній мікрочастинці. Кожне творіння Боже покликане відображати Божественну природу. І кожне по-своєму, відповідно до свого виду. Людина — один із рівнів буття духовних аспектів Святого Отця. За своїми потенціями люди — це втілені боги. На певному етапі еволюції люди віддали тимчасовому забуттю свої Божественні Начала, щоб зануритися в негармонійний світ щільних матерій Землі з метою вивчити й освоїти його, а згодом перетворити (вознести) у світ Божественної Гармонії. Наш час — це початок цього перетворення. Люди — не сторонні спостерігачі, не гості, не запрограмовані біороботи, не раби, а спів-Творці світу. Від початку Творення (від Начала Начал) люди усвідомлено, з власної волі беруть участь у творчих процесах Отця. (У Святого Отця, у Його творчих планах усе й завжди відбувається з власної волі, згідно з Правилом свободи волі.)

У світі існує дуже багато різноманітних енергій. Людина здатна вміщувати в собі значно ширший спектр енергій, ніж будь-хто інший. Унікальною є здатність людини об’єднувати в собі несумісні, протилежні за своєю якістю енергії (наприклад, любов і ненависть). Об’єднання таких енергій, їх гармонізація й активація до творчості є однією з важливих місій людини.

У природі всякої матерії закладена тенденція до гармонії. Негармонія — це тільки один із напрямів розвитку, необхідний для створення нових форм життя. З часом матерія долає негармонію, організовується в гармонійну єдність. Чинником цієї організації є Божественне Начало. Завдяки йому на зміну дуальності приходить тріальність (Тріада). Розвиток дуальності в тріальність народжує єдність усього сущого. Набирають чинності нові принципи буття. Там, де перебуває Божественне Начало, боротьба добра й зла перестає існувати. Все освітлюється безумовною Любов’ю і встановлюється Добро як Божественна Гармонія всього сущого.

Божественне Начало є першоосновою життя людини. Воно перебуває в кожному постійно й безперервно. На певний час люди переформатували свою свідомість на зосередження в зовнішньому світі, тим самим «відгородилися» від Божественного Начала певною «завісою». Так було потрібно для життя в умовах негармонії. Проте Божественне Начало не полишало людину, а перебувало у її Сакральному Серці. «Завіса», своєрідні перепони для його сприйняття — породження нашої свідомості, над котрою довліє Его, фізіологія людини, налаштовані під умови буття. Свідомістю людини, вольовими зусиллями всі бар’єри знімаються. Ця справа не проста. Вона потребує тривалої роботи над собою, постійного самоконтролю, а головне — непохитної віри у свої сили, віри в успіх.

Протягом останніх десятиліть учені-медики стверджують, що в серці людини існує певний священний (сакральний) простір. Цей простір і є Сакральне Серце, фрактал Великого Центрального Сонця в людині. Людський розум про все розмірковує (визначає «міру»), виносить свої судження. Серце ж не судить, а ЗНАЄ, що правильно, а що ні, бо перебуває у єдності з Істиною. Для людини архіважливо АКТИВУВАТИ стійкий зв’язок із Сакральним Серцем, бо саме з цього починається її духовне життя. Всі духовні практики, існуючи в наш час, спрямовано на те, щоб відшукати шлях до Сакрального Серця. Цей пошук виводить людину з мороку власного невігластва. І тоді вона «вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.» (Гал. 4;7)

7

Процес Переходу (Вознесіння) у п’ятимірність вимагає докорінної зміни свідомості. У зв’язку з цим у наш світ стали втілюватися люди з високим коефіцієнтом світимості. Тай наші діти є іншими, ніж ми — їх батьки. Це помітно хоча б по тому, як вони легко освоюють інформаційні технології. Вони народжуються спорідненими з інформатикою. Постійне протистояння поколінь, виражене формулюванням «конфлікт батьків і дітей», нині містить у собі ще одну дилему. Людям старших поколінь, народжених за «минулої доби», важко даються для сприйняття нові інформаційні потоки, зв’язані з ростом коливань Землі. (По собі це знаю, бо й сам належу до старого покоління). Наші ж діти почуваються комфортно, бо є дітьми Нового часу. Їм притаманна добра чеснота — терпимість. Вона допомагає згладжувати конфлікти. А батькам потрібно усвідомити: наші діти інші. Не гірші, не кращі, а ІНШІ. Тож і потрібно їх сприймати такими, якими вони є. А допоможе всім нам любов.

Дві тисячі років тому Христос приніс Нові Заповіді, нові знання людству. Крім того, Він продемонстрував тіло Воскресіння — тіло, котрим почнуть володіти люди не такого вже й далекого майбутнього. Це тіло забезпечуватиме зв’язок із Небесним Всесвітом (із Вищими світами). Тіло Воскресіння складатиметься з цілком нової матерії, котра не допускатиме входження негативних, негармонійних енергій, а сама наповнюватиме енергіями гармонії навколишній світ.

Важливе значення має ще одна, здійснена Христом, місія. В процесі Воскресіння Він привніс в енергоінформаційні поля Землі Божественний Генетичний Код. У ньому є також і генетичні програми Вознесіння — програми перетворення, трансформації всієї матерії світу для Нового життя. Протягом двох тисячоліть Божественний Генетичний Код розвивався в полях Землі, а в наші часи активувалася частина його програм. Ці програми почали діяти на всі форми життя, наповнювати їх матерії трансформаційними енергіями.

Щорічно у Великодні свята християни проголошують віншування: «Христос Воскрес!» — «Воістину Воскрес!» Ці віншування висловлюються у стані радості, отже, мають високочастотний імпульс. Звідси витікає гіпотеза, що в процесі їх проголошення люди випромінюють енергії для підтримки Божественного Генетичного Коду. Подібно до того, як вода живить посіяне на нивах, так і люди підживлюють енергіями посіяне Христом у тонких планах Землі. Якщо ця гіпотеза правильна, маємо приклад співтворчості людей у реалізації Божественних планів.

Процес еволюції не потребує зайвого поспіху. Для здійснення Переходу важливими є всі без винятку люди, котрі прийшли на Землю. Жодна людина не є випадковою. Кожен перебуває на певному рівні, своїм спектром випромінюваних енергоінформацій охоплює певну частину навколишнього світу. Всі люди разом перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з усім світом. Така взаємодія дозволяє загалом підвищувати параметри рівнів розвитку й возносити до потрібних величин.

Кожна людина володіє Правом свободи волі. В реаліях сучасного світу це Право має різні рівні забезпечення в різних народів, в різних державах, згідно з їх типом соціокультури. Протягом останніх століть ішов доволі складний і вкрай необхідний процес здобуття людиною волі. Він триває і зараз. Розвиток — творчий процес. А творчість є прерогативою вільних людей. Раби творити на спроможні. У теперішні часи свобода, воля стають дедалі актуальнішими аспектами життя людини. Неможна утискати або відбирати волю інших, бо це позбавляє всіх можливості творити. А без творчості немає розвитку.

Більшість людей не вперше і не востаннє втілюються в нашому світі. Всі душі, котрі прийшли у світ, мають за мету: в наявних умовах самостійно еволюціонуючи, стати спочатку людинобогами, потім боголюдьми, згодом возродитися богами й злитися з Єдиним Богом-Отцем. І у цьому теж проявляється Біблейська теза: «Я — альфа і омега». У цих твердженнях немає суперечності Христовому Слову. У Євангелії є епізод, у котрому учні Ісуса у відповідь на проповідувані Ним високі духовно-моральні критерії, запитують: «Хто ж тоді може спастися?» На що Христос відповідає: «Неможливе це людям, — та можливо все Богові». (Мт. 19; 25,26). Для мене очевидно, що йдеться про людину та розвиток у ній Божественної природи, прихованих потенцій.

8

«Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них учинить» (Ів. 14;12). Удосконаленню немає меж. Розвиток людини — процес постійний і безконечний.

Для початку потрібно переосмислити певні установки, котрі паралізують волю людини. Найперше, людині потрібно змиритися із собою й навколишнім світом, навчитися сприймати себе, всіх, усе, що нас оточує, такими, яким кожен є. Адже й Отець Святий не лише сприймає, а й любить кожного таким, яким він є насправді. Ми ж не більші, не мудріші від Отця. Будь-яка боротьба із собою приречена на поразку. Відправним пунктом шляху вдосконалення є стан внутрішнього миру. Голос Его затихає тоді, коли людина чує голос Серця.

У світі дуальності всі дуальні. Думки й особливо емоції людини дуже стрімкі. Їх важко, часто неможливо стримати. А тому і святий у нашому світі не завжди буває тільки святим. Так само жорстокосердий не завжди є тільки жорстокосердим. Потрібно переосмислити саме поняття «вини». Почуття вини — тільки негативна емоція, котра зовсім не очищує людину, а заганяє її в глухий кут самоїдства. По суті це — агресія, спрямована на самого себе. Морально зрілій людині на противагу вини притаманна совість. Вона здатна дати правильну оцінку кожному вчинкові, також і встановити відповідальність за свої дії, за кожний зроблений вибір. Для аморальної людини не існує ні вини, ні совісті. Почуття вини — це ще й нитка, за котру хапаються різні маніпулятори, щоб отримати владу над людиною.

Дуже важко втриматися від гніву, образ, агресії. Тільки згодом приходить усвідомлення їх недоречності. Проте будь-які зриви не можуть бути перепоною. Якщо усвідомити, визнати помилки, а тоді щиро звернутися до Отця Святого за прощенням, Він прийме звернення, дасть очищення й заспокоєння. Адже ми — Його діти. І нам так само дуже важливо навчитися прощати. Прощати все, прощати всіх і себе також. Прощення є колосальною вивільнюваною енергією у світі. Мірою того як людина прощає, її енергія, що раніше витрачалася на руйнівні думки, емоції, вивільняється і може бути спрямованою на творчість. Прощення, як і милосердя, — прерогатива сильних людей. Ідеал прощення продемонстрував Ісус Христос, коли на розп’ятті промовив: «Отче! Прости їм, бо не відають того, що творять!»

Наша метушня довкола «гріха», настирні намагання відгородитися від нього надають йому більшу реальність, ніж він має насправді. В молитвах потрібно менше надавати уваги каяттю, а більше молитися про святість. Кожне переживання в собі скоєного гріха наповнює його ще більшою силою. Адже людина у цей час виражає почуття незадоволення, котрі є низькими за частотами коливань. Будь-які негативні почуття не перевищують 3 Гц. Тоді як найменші прояви любові розпочинаються зі 150 Гц. Звідси випливає розуміння того, з якими силами людина вступає в частотний резонанс у відповідному чуттєвому стані.

Кожна людина має свої переконання, свій світогляд і право на них. Проте, виходячи з недосконалості світу, потрібно прагнути позбавитися стійких ідеалізацій будь-чого. Всі ідеалізації, вироблені нами стійкі ставлення-відношення до чогось, до когось, є далекими від Істини. Як наші звички, так само й ідеалізації, оцінюючи ставлення-відношення створюють стійкі нейронні сполучення з відповідним продукуванням біохімії в організмі. Кожне з наших ставлень концентрує в собі нашу енергію й вимагає подальшого постійного живлення енергією, узалежнюючи людину. Варто пам’ятати, що кожного разу, проявляючи своє оцінювальне ставлення, людина посилає інформаційні імпульси у Всесвіт. У відповідь життєві події будуть формуватися так, щоб і надалі виникали ситуації для проявів цих ставлень. Таким чином людина наповнюватиме себе негативом, а змінити нічого не зможе. По суті кожне ставлення-відношення є претензією до світу — «як має бути» (ідеалізація). І коли щось діється «не так», у людини виникає незадоволення. Будь-яке незадоволення — це агресія. Кожен прояв агресії посилює потенціал негативу, робить світ більш дуальним. Перед тим, як виразити незадоволення, варто згадати про це.

Найперше, що людина дає світові, — це наповнення його енергоінформаціями, котрі виходять із наших почуттів, думок, вчинків. Згідно із Законом притягання, одна негативна думка притягує другу негативну думку. Так само й позитивна думка притягує другу позитивну. Кожна хороша думка, світла емоція, кожне позитивне почуття є цеглинкою у зведенні новобудови гармонії. Отож дуже високу вартість має прагнення людини завжди стежити за своїми думками, щоб вони були творчими, насиченими хорошими енергіями, і за емоціями, щоб вони були добрими, світлими, позитивними. Сила Добра ще й у тому, що одна потужна думка позитивної творчості експоненціально могутніша, ніж десятки й сотні руйнівних. Усе, що людина виражає, зостається в ній самій. І чим менше в людині негативного, тим більше в ній Божественного.

Усе всередині людини. Зовнішній світ є дзеркалом, у котрому віддзеркалюється те, що людині треба сприйняти, з чим змиритися. Світ насправді далеко не такий, яким його зображає наша уява. Всі негаразди буття не мають викликати бажання звинуватити когось. Відповідальність завжди лежить на самій людині. Коли людина приймає цю відповідальність, вона перестає шукати «винуватих», а починає працювати над удосконаленням власного внутрішнього світу. Своїми вчинками, своєю свідомістю людина вбирає в себе гармонію або негармонію. А навколишній світ відображає це. Тому актуальним є древнє метафізичне правило: змінися сам і навколишній світ зміниться разом із тобою.

Головним законом життя є Закон Любові (любов до всього сущого й творчість на благо всього сущого). Любов — не жадоба потреб, а радість самовіддачі. Витік любові прихований усередині нас. Отець Святий випромінює любов на всіх рівнях буття. У фізичному рівні витоком Його любові є Сакральне Серце людини. Тільки кожен із нас власними силами може відкрити у своєму Серці витік любові. І у цьому полягає відповідальність кожного. Люди — діти Любові. Все створено з Любові й усе любов’ю можна змінити. Від людини до людини, від серця до серця створюється Простір Любові. І у цьому Просторі затихає ненависть, гаситься полум’я ворожнечі й взаємного поборення. Саме Простір Любові є простором творчості.

Хай не гнітить нинішній сплеск агресії, мілітаризму. Одержимість заволодіти світом приречена на поразку. Світом заволодіти не вдасться нікому, ніколи. І Землю не зможе завоювати ніхто. Земля — творіння Бога. Вона завжди належала, належить сьогодні і буде належати Богу.

Попри тотальну кризу, в котрій перебуває людство, розвивається Нове життя. Для людини розвиток розпочинається з очищення. На цьому етапі потрібно чітко усвідомлювати: велике значення має те, яким ти був; ще більше — яким ти є; але найважливіше те, яким ти будеш.

Людська сутність наповнена безліччю суперечностей, взаємно-несумісних властивостей і якостей. Неосяжна любов і надмірне жорстокосердя, велична саможертовність і ницість егоїстичної жадоби, високі пориви душі та скверна підлості… Божественне й демонічне. Від усвідомлення цього виникає запитання: хіба можливо, щоб із таким багажем суперечностей люди були здатні вознести себе і світ до Божественної Гармонії? Відповідь — у душі кожного.

Рушієм життя, розвитку, вдосконалення є Віра. І Віра однієї душі здатна освітити бачення тисячам. Справжнє чудо полягає в тому, що цією Однією Душею може стати будь-хто з тих сутностей, ім’я котрих — Людина!

9

Процес Переходу стосується кожної людини. Кожен прийшов на Землю згідно з власним свідомим вибором. Людина є частиною світу. І перебуває з ним у тісній взаємодії, привносить у світ певну кількість енергій, інформаційно впливає на нього. Звідси і відповідальність кожного. Часи патерналізму завершуються. Настає ера усвідомленої відповідальності. Її не вдасться перекласти на «начальство», владу, президентів чи «царів». Реалізація творчих планів Святого Отця вимагає участі всіх і кожного. Всі люди — образ Божий і подоба. Від початку ми були, є тепер і будемо завжди Його спів-Творцями.

Усі люди на Вищих рівнях буття є членами Єдиної Сім’ї Отця-Вседержителя, котра від початку створення Всесвіту бере участь у різних напрямах реалізації творчих планів Отця. І на Землю люди прийшли з місією спів-Творців. У процесі багатьох утілень кожен зазнав перемоги й поразки, злети та падіння, здобутки і втрати, надбання й помилки. Прийшов час повернення до Витоків, згадати свою сутність спів-Творців, згадати Велику місію, взяту на себе, згадати приналежність до Єдиної Сім’ї.

Очевидно, що процес Переходу дуже тривалий у часі, розрахований на численні втілення. А звідси випливає зацікавленість кожного мати хороші стартові позиції для наступного втілення у цьому світі. Отже, має бути прагнення залишити після себе якомога ширший Простір Любові, якомога більше знань, чистоти у цьому світі. Що залишимо після себе — у те й повернемося. Царство Боже, всі його аспекти — всередині нас, стукають у наші серця. Вони зможуть увійти тільки тоді, коли свідомість людини це ДОЗВОЛИТЬ.

Розвиток як людини, так і суспільства — триєдиний процес. Він поєднує духовну, культурну й матеріальну складові. Духовне й матеріальне не можна протиставляти, бо вони є різними сторонами проявлення Божественності в нашому світі. Обидві дуже важливі для життя у світі, а тому не можна ігнорувати жодною. Будь-яке ігнорування може на початку дати певний успіх, за котрим обов’язково виникнуть суперечності. Тільки в гармонійному поєднанні духовного й матеріального можливий розвиток. Таке поєднання забезпечує культура. Культура (від «культ Ра» — культ Бога) — це система взаємостосунків людини з Богом, з іншими людьми, із суспільством, із людством, із самим собою, з усім навколишнім світом і його елементами. Основою істинної культури є Золоте правило етики, проголошене Ісусом Христом у Нагорній проповіді: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7;12).

Протягом останніх десятиліть активно зростала діяльність специфічних груп й об’єднань людей, котрі поширюють знання, виконують світлову роботу, структурують простори світу, активують древні артефакти, точки, місця сили. Такі групи діють у кожній країні, мають різні назви. В них об’єднані дуже активні люди. І таких багато в усьому світі. Не потрібно вважати, що вони якісь «особливі». Їх вирізняє широка свідомість, постійна робота над власним удосконаленням.

Нехай Вірою наповнюються серця! Віра очистить від сумнівів і страхів. Страх паралізує волю, осліплює людину. Осліплі від страху стають подібні до стада, котрим легко керувати. Страх нагнітають ті сили, що прагнуть панувати над людьми. Не потрібно боятися накопичення зла, що відбувається останнім часом. Хоч його величина у світі надто велика, зло не зможе перемогти. Адже в основі всього, що тільки є на світі, лежить Божественна Глибина. І вона з часом переформатує, преобразить і зло. Має бути чітке усвідомлення, що попри різноманітні дороговкази, котрими наповнене буття, існує тільки ОДИН ШЛЯХ. І він веде до Бога-Отця. Інших шляхів просто НЕ ІСНУЄ. Через блукання у темряві, через терни боротьби з усім, з усіма, із самим собою кожен покликаний відшукати в собі той відправний пункт, із котрого починається вихід до Світла, простягається шлях до Святого Отця.

У висліді сказаного вище можна окреслити такі рушії теперішнього часу:

1. Свобода волі й відповідальність усіх і кожного.
2. Спільна з Богом творчість на благо всього сущого.
3. Істинна дієвість любові, котрою ділиться кожен насправді.

Увесь прихований у людині потенціал і водночас мету, для якої він у людині перебуває, Ісус Христос розкрив в одному реченні: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5;48).

Керуючись цим заповітом, шлю всім побажання:

Любіть, як Бог! Творіть, як Бог!

Живіть і дійте, як Бог!

Адже, «ви — боги і сини ви Всевишнього всі».

Микола Карпюк