Шекспір і Шевченко

Асоціативні паралелі у творах Шекспіра і Шевченка.

Дехто може запитати: «А що може бути спільного в творах у «мужицького поета», як сам себе назвав Т.Шевченко, поета бідних та знедолених і в поета В.Шекспіра, левова частина творів якого присвячена опису життя можновладців найвищого рівня починаючи з античних часів і до середньовічної Європи?

Більш того – поетів між якими пролягла глибока та широка часова та просторова прірва завширшки у 3 тисячі кілометрів і завглибшки у 250 років? Поетів, котрі так різняться походженням, освітою і соціальним станом?»

Згоден. Багато що відрізняє цих творців. Однак, незважаючи на всі ці відмінності, Т.Шевченка і В.Шекспіра об’єднують надзвичайні здібності – бачити, чути, відчувати, розуміти життя гостріше, тонкіше, глибше та болісніше ніж більшість їхніх сучасників у поєднанні з геніальною здатністю передавати свої думки та відчуття іншим людям за допомогою слова!

Дуже влучно підмітив найхарактернішу рису справжнього сучасного поета Іван Франко:

«Ах, друже мій, поет сучасний

Він тим сучасний, що нещасний.

Поет – значить, вродився хорим,

Болить чужим і власним горем» (Лісова ідилія)

І це зовсім не дивно, що герої Шекспіра і Шевченка опинившись у подібних ситуаціях висловлюють подібні думки, говорять подібні слова. Думка, яка об’єктивно віддзеркалює реальність не має статі, національності і віку.

Пропоную читачам цитати з творів Т.Шевченка і В.Шекспіра, котрі, на мій погляд, передають подібні, співзвучні думки, викликають подібні асоціації.

1. Час викриє затаєне лукавством,

і Ваші хиби викриє ганьба.

(В.Шекспір «Король Лір» (1 сц.1)) у перекладі м. Рильського А ось цитата з повісті Шевченка:

«Прогулка с удовольствием и не без морали» «…время открывает истину. Время и прилежное исследование открывает возмутительные дела сильных мира сего, давно уже забытых великодушным потомством.»

2. «Ти заступився за того, хто підпав під неласку, і не вмієш тримати носа за вітром, ще застудишся». (Шекспір. «Король Лір») (1 сц.4). В перекладі М. Рильського.

«Люди гнуться, як ті лози

Куди вітер віє» (Шевчннко. «Катерина»)

3.

«Батько грошовитий. Діти так і скачуть. Коли батько в дранті Діти і не бачать. Ех — повії-долі, Непотрібні голі!» Шекспір. «Король Лір» (2 сц.4)

«Но он, бедняк, он всем не свой. И тут и там. Планета наша, Прекрасный мир наш, рай земной. Во всех концах ему — чужой» («Тризна». Шевченко.)

4. «Не насувай на брови капелюха,

Душевний біль нехай слізьми сплива,

Німа скорбота серце розрива». Шекспір «Макбет» (4 сц.З)

«Умийся сльозами. А серденько одпочине, поки сльози ллються».

Шевченко «Катерина».

5. «А проте бачу я, що ті, котрі їдять надто багато, хворіють так само, як і ті, що їх мордує голод. Отже, середні достатки — неабияке щастя. Зайвина швидко доживає до сивого волосся, а помірність живе довго» (Шекспір. «Венеціанський купець» (1сц.2))

«Вообще в жизни средняя дорога есть лучшая дорога. Но в искусстве, в науке и вообще в деятельности умственной, средняя дорога ни к чему, кроме безымянной могилы не приводит». («Художник» Шевченко). Шевченко значно вийшов за рамки «Золотої Середини». Генії — це відхилення від норми (середньостатистичної людини).

6. «Між тим як про своє вони клопочуть,

Нам треба клопотати за державу». (Шекспір «Генріх IV» (Ісц.1)).

«Он говорил, что праздник жизни,

Великий праздник, Божий дар,

Должно пожертвовать отчизне,

Должно поставить под удар». (Шевченко. «Тризна»)

«Его любимая мечта —

Полезным быть родному краю». (Шевченко «Тризна»)

7. «Нехай затямлять, що англійський лорд розумним може бути і без Луврів» (Шекспір. «Генріх VIII» (2 сц.1)).

«Не дуріть самі себе

Учитесь, читайте

І чужому научайтесь.

И свого не цурайтесь».

(Шевченко. «І мертвим і живим, і ненародженим землякам моїм»)

8. «Бійтесь своїм найближчим душу відкривати, Бо ті, кому довіритесь занадто, у скруті щезнуть, як вода, безслідно, А з’являться — щоб вас лиш потопити». (Шекспір. «Генріх VIII» (2 сц.1)).

«Щасливі дні Тімона скінчились і друзі всі залишили його» (Шекспір «Тімон Афінський» (Зсц.1))

Все други, все приятели до черного дня. (Шевченко «Лист до Бодянського» 15.11.52)

Було, на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скруту, то святий їх знає, де вони поділись. (Шевченко «Лист до Лизогуба» 01.02.48)

9. «Говорят, о чем наяву думаешь, то и во сне пригрезиться». (09.07.57 Шевченко. «Журнал»)

«Щоночі лине Меб в своїм візочку:

Перетинає мозок у коханців,

І сняться їм лише любовні втіхи;

Проскаче в царедворців по колінах,

І сняться кожному із них поклони;

По пальцях суддів мчить — їм сняться гроші;

Мчить по устах синьйор — цілунки сняться;

Та часом ті вуста вона прищами

За жадність до цукерок обдарує,

Розгнівавшись за неприємний запах;

Меб промайне під носом у вельможі,

І він відчує дух нової ласки;

Щетинкою під носом полоскоче

В священика — приход багатший сниться;

А часом мчить у вояка по шиї,

І він у сні рубає ворогів,

Проломи бачить, штурми і засади,

Клинки іспанські, келихи з вином

Завглибшки футів п’ять; а то зненацька

Забарабанить голосно у вухо,

й здригнеться він, прокинеться з прокльоном,

Молитву прочитає й знов засне».

(Шекспір. «Ромео і Джульетта». У перекладі І.Стешенко)

10. «… він раб народження свого, його становище тяжить над ним, не вільний він в своїх бажаннях». (Шекспір. «Гамлет Принц Датський» (1сц3))

«Не женися на багатій,

Бо вижене з хати.

Не женися на убогій

Бо не будеш спати». (Шевченко. «Сліпий»)

11. «Який довершений витвір – людина! Шляхетні думки! Безмежні здібності! Увесь вигляд, кожен рух викликає захоплення. Вчинки нагадують янгола. Бога нагадує розуміння! Окраса всесвіту! Взірець усього сущого!» (Шекспір. «Гамлет» (2сц2)) у перекладі Григорія Кочура.

«Много, неисчислимо много прекрасного в божественной бессмертной природе. Но торжество и венец бессмертной красоты – это оживленное счастьем лицо человека». (Шевченко. «Художник»)

12. «Гроші – славні вояки, скрізь собі проб’ють дорогу». (Шекспір. «Віндзорські насмішниці» (2 сц2)).

Гроші мур ламають. (Шевченко. «Гайдамаки»).

13. «Обіцянки саме у дусі нашого часу. Вони відкривають очі очікуванню. А от виконувати їх вже нудно і, треба сказати, цим ніхто не займається. За виключенням людей простих і обмежених. Давати обіцянки – заняття приємне і модне, виконувати обіцянки – все одно що складати заповіт». (Шекспір. «Тімон Афінський» (5сц1)).

«Обіцянок він не шкодує, як брехливий собака». (Шекспір «Троїл і Крессіда» (5сц1)).

«Много обещать – значит, ничего не сделать» (08.11.56 Шевченко «Лист до Залеського»)

«Кто нарушил данное слово, для того клятва не существует». (Шевченко. «Журнал» 23.02.58)

14. «Завжди відповідають гніву гнів. Любов любові. Так і ми на прикладі цього Віддячим мірою за міру». (Шекспір. «Міра за міру»).

«І кров за кров, і муки за муки». (Шевченко. «Гайдамаки»).

15. «Мовчи. Іще не знаєш ти, яка є сила в золоті». (Шекспір. «Приборкання норовливої» (1сц2)).

«Какую страшную силу имеет золото над сердцем человека» (Шевченко).

16. «Ех, якби ж юнак щасливий бачить міг усе життя своє: які на нього чекають небезпеки, які скорботи. Закрив би книгу він [життя] й миттєво вмер би». (Шекспір. «Генріх IV» 2 частина (3сц1))

«І то лихо попереду знати,

Що нам в світі зострінеться». (Шевченко. «Тополя»)

17. «Коли в житті немає радощів, надія на майбутню радість — це вже радість».

(Шекспір. «Ричард ІІ» (2сц3)).

«Найкращі ліки від недолі — надія». (Шекспір. «Міра за міру» (3сц1))

«Самая горькая отрава нашего морального бытия – это безнадежность».

(Шевченко «Лист до Залеського» 06.06.1854).

«Надежда — это самая нежная, постоянная, до гробовой доски неизменная нянька любовница». (Шевченко. «Журнал». 26.06.1857)

«Размышление разрушает надежду, эту всесветную прекрасную обманщицу» (Шевченко. «Лист до Гулака-Артемовского» 01.07.52)

18. «Роки минають швидко. Так, коли щасливий ти. В скорботі і час пливе повільно». (Шекспір. «Річард ІІ» (1сц3)).

«Дни мелькают как секунды. Так они вообще быстры в радости и также медленны в печали». (Шекспир. «Близнецы»).

19. «Гордість нас часто псує у дні слави». (Шекспір. «Коріолан» (4сц7)).

«Время и счастье сильно людей изменяют». (Шевченко «лист до Гулака-Артемовського» 01.07.52).

20. «Мої мрії мчать попереду мого коня». (Шекспір. «Річард ІІІ» (1сц1)).

«Не следует давать слишком много воли своему неутомимому воображению». (Шевченко. «Журнал» 13.06.57).

21. «За гроші ми готові на все». (Шекспір. «Тімон Афінський» (4сц3)).

«За червінець піде колядувати геть до самого сатани». (Шевченко. «Назар Стодоля»).

22. «І темрява має вуха». (Шекспір. «Річард ІІІ» (2сц4))

«Чи глухі тут стіни». (Шевченко. «Назар Стодоля»).

Вважаю, що кожен уважний читач при бажанні може знайти ще багато паралелей, можливо, ремінісценцій у творах Шевченка і Шекспіра.

Читайте, шановні читачі, Шевченка, читайте Шекспіра, їх твори завжди залишаються сучасними.

Юрій ШЕЛУДЧЕНКО 

Член Ліги Українських письменників ім.. Павла Чубинського

Збережено авторське редагування