2500 українських книжок волонтерка Галина Фесюк повезла у європейські бібліотеки.
Пригадую, як тільки 24 лютого рашисти поперли повномасштабною війною на українську землю, Львівський палац мистецтв перетворився на штаб гуманітарної допомоги. Ми з чоловіком також завантажили нашу машину по вінця — одягом, взуттям та закрутками і повезли у Палац. Волонтери у холі, як бджілки, сортували гуманітарку, а на кухні господарювала журналістка пресцентру Палацу мистецтв Галина Фесюк.
Пані Галина робила канапки, розкладала у тарілки печиво, бо ж треба тих «бджілок» було нагодувати. І от кілька днів тому у соцмережах я побачила, що Галина Фесюк повезла за кордон українські книжки, бо, як сама зазначає, українські біженці потребують у Європі не лише притулку, а й добротну книжку.
— Так, я довго волонтерила на кухні, — каже Галина Фесюк. — У Палаці було приблизно 3 тисяч волонтерів, ми створили «канапковий батальйон». Окрім того, я є президентом благодійної організації «Росточани», тож спілкуюся з дуже багатьма людьми. Наприкінці квітня до нас приїхали волонтери із Сицилії — просили дитячих книжок українських письменників. Близько 10 років тому заснувала Всеукраїнський конкурс імені Леся Мартовича. Щороку після закінчення конкурсу я здаю книжки у бібліотеки. А після 6-го конкурсу через повномасштабну війну ми книжок не встигли роздати. Тому одну частину дитячих книжок, а це було 70 штук, я віддала волонтерам, які повезли їх на Сицилію. Про цю акцію написала у соцмережах, і посипалися коментарі. Люди цікавилися, куди принести книжки, щоб ми передали за кордоном.
— Чи ставили ви якісь умови?
— Насамперед, це повинні були бути книжки лише українських авторів, видані українською мовою проза, поезія, краєзнавча література, могла бути й духовна і, звісно, дитяча… Відгукнулися й учасники конкурсу імені Леся Мартовича, надсилали свої друковані твори і члени Спілки письменників з усіх областей України. З пошти я то все тягнула додому, і у загальному підсумку ми зібрали 2500 книг.
-Як з’явилася ідея особисто розвести зібрані книги у бібліотеки за кордоном?
— Створила проєкт «Книгозбірня за кордон». До проєкту долучилися активісти з-за кордону, а також мої добрі знайомі, які просили, щоб і у їхні міста й країни дати літературу. До прикладу, Світлана Никитенко з Риму сказала, що у них буде бібліотека, їм також би знадобилася сотня-друга книг. Пригадую, у Палац мистецтв приїхала волонтерка з Польщі з гуманітарною допомогою. Коли почула про нашу акцію, і у Гданськ попросила наших книжок. І закрутилося… Деякі бібліотеки було спеціально створено до нашого приїзду. Коли прохачів назбиралося вже багато, прийшла з пропозицією до нашого директора Юрія Візняка. Розповіла, що продумала маршрут, одночасно підпишемо з громадськими організаціями за кордоном меморандум про співпрацю. Ми даємо літературу, а вони, за можливості, гуманітарну допомогу нашим Збройним Силам. Написала заяву на відпустку за власний рахунок, запропонувала своєму синові Іванові Фесюку і його дружині Піраван Фесюк, які є волонтерами Благодійного фонду «Омріяна Країна», долучитися до новоствореного проєкту. І ми поїхали за складеним маршрутом. Наша подорож триває місяць. Ми були у багатьох містах Польщі, Словенії, Австрії та Італії. До нас щиро ставляться громадські діячі, куди ми привозимо книжки, нас забезпечили проживанням і харчуванням. І вже на два, а може, й більше, буси закордонні друзі дали гуманітарної допомоги для наших захисників. Прийдешніми вихідними наша подорож закінчиться в Австрії. Ми будемо в університеті й у церкві, при якій є бібліотека, дарувати книжки. Ще у цій чудовій країні візьмемо участь у заході, присвяченому сумній даті — Голодомору в Україні.
— Але ви не просто роздаєте книжки?
— Ми робимо зустрічі, у бібліотеках, церквах, школах, на які приходять не лише українці, а цілі родили поляків, австрійців, італійців… Розповідаємо про війну в Україні, біду, горе і гідну відсіч окупантам. Про мужність наших захисників. І про те, що Україна обов’язково переможе.
Галина Ярема
Фото з особистого альбому Галини Фесюк