Поет Олег Гончаренко переклав актуальний вірш відомого російського поета-дисидента Семена Ліпкіна. На своїй сторінці у фейсбуку він зокрема написав: «Учора шукав для роботи інформацію про гімн Молдови (Limba noastră — Наша мова), а натомість натрапив на давній вірш російського поета-дисидента Семена Ліпкіна «Молдавська мова». Не втримався і переклав цю злу і непідробну правду. Може, і моїм друзям у Молдові та Румунії захочеться перекласти? Було би правильно».
МОЛДАВСЬКА МОВА
Степ шумить в бездні ночі й морозу.
Захід тихо тече за курган.
Й наче тягне сумотного воза
незборима латинь молдаван.
Чуєш, друже, де світу межа й ми,
римські рими тривожно дзвенять?
Й сотворили-то їх каторжани,
а не гордий і грізний сенат.
Стих навіки й давно Капітолій,
і не стало правічних святинь.
Але вітер надії і волі
з Подністров’я доносить латинь.
Саме так і тюремна музИка,
зрікшись мовної вщент чистоти,
просто твориться нагло і дико
тут у варварстві й млі Воркути.
За ощипок від пайки, відстойний,
й за недопалок, часто бува,
для братви розімлілої дойни
молодий політичний співа.
Будить знов цей новітній Овідій,
чар романських тривог і розлук
у бандитському апартеїді,
в кишлі злодіїв й табірних сук.
Що ми знаємо, злі й безголосі,
про майбутнє, яке лиш гряде?
Завтра слово, нечуване досі,
покоління всота молоде…
Боже, я прочитав твою книгу,
тож мені в нагороду дано
і доїсти ясну мамалигу,
і допити ігристе вино.
(Переклав Олег Гончаренко)
Ілюстрація — Ігор Гавришевич «Мелодія свободи»