Букіністи з Петрівки перелякалися, побачивши наші книги російською. В’ятрович уточнив, чи варто боятися
215
В Україні заборонили імпорт книг із Росії та Білорусі. Ми перевірили, як переживають цю подію продавці найбільшого книжкового ринку України – київської Петрівки.
Букіністи побоялися брати у кореспондента «Сегодня» Ігоря Сєрова хороші книги російською для перепродажу. Бо чули про новий закон / Фото: Колаж: Сьогодні
Кореспонденти «Сьогодні» побували на одному з найбільших книжкових ринків Києва (і України) – Петрівці та з’ясували, з чим уже найближчим часом зіткнуться продавці та любителі провести час за книгою. Щоб зрозуміти «кухню», наприклад, букіністів, ми роздобули кілька книг радянських авторів про війну 1941-1945 років та спробували продати скупникам таку літературу.
«Не цікаво від слова «взагалі», – побачивши обкладинки, сказав нам перший на нашому шляху скупник. – Мене зацікавити може хіба що література українською».
До цього він багатозначно додав: «Ви про новий закон знаєте? Як я зрозумів, за такі книги, за їх продаж, загрожуватиме в’язниця. Тож сенсу мені купувати нема. І вам не раджу займатися їх продажем».
Ще один скупник, побачивши обкладинки книг, відмахнувся зі словами: «Та Боже борони!»
Почувши наш діалог, до розмови приєднався ще один його колега.
«Та що ти мелеш! Половина Києва – російськомовні. Попит на книги російською мовою завжди буде, питання у самих книгах, у їхньому змісті. Якщо тобі завтра скажуть не дихати, то ти не дихатимеш?» – відказав він.
Література про Другу світову попиту не має
Подивившись на те, що ми нібито запропонували на продаж, другий продавець теж відповів, що література про війну очима радянських письменників мало кого зацікавить, і запропонував здати книги на макулатуру.
Як ми з’ясували, ще один зі скупників-продавців також чув про новий закон і напівжартома відповів, що піде на курси шаурмістів.
«Розбиратися, праві чи ні з цим законом, – невдячна справа. Особисто я вважаю, що все зроблять так, що продавати російськомовну літературу буде невигідно. Можуть бути штрафи, перевірки тощо. Мені, наприклад, треба думати, як заробити на хліб. Залишається піти хіба що шаурму смажити», – каже він.
На запитання, що ж усе-таки купують російською та українською мовами, ми почули відповідь: «На першому місці, мабуть, навчальна література, популярна та художня документалістика. До речі, радо купив би для продажу альбоми з кольоровими фотографіями Києва різних років».
У тій частині книжкового ринку, де продають нові книги, було затишшя, яке можна пояснити становищем у країні. Продавці російськомовних книг нам розповіли, що, мабуть, розпродадуть залишки, а далі діятимуть за обставинами.
«Книг українською мовою, казок та іншого, на мою думку, друкується дуже мало. Є російськомовні книги, казки, що друкуються у Харкові. Усі ми знаємо, що там відбувається зараз, там не до книжок. Якщо новий закон набуде чинності, то ми матимемо право продавати лише ті книжки, що або видаються в Україні, або видані до 1991 року. Решта під великим знаком питання», – розповів нам продавець.
Мертвих класиків не чіпають
Ситуацію нам прояснив один з ініціаторів закону, ексдиректор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. З його слів, не все так, як інтерпретують українські продавці книжок. Як сказано в пояснювальній записці до нового закону, норма стосується імпорту книг із Росії та Білорусі, автори яких – громадяни Росії. Але норма не поширюється на книги, видані до 1 січня 2023 року.
«Якщо йдеться про твори, написані класиками російської літератури, а не громадянами Росії, які отримали громадянство в 1991 році, то ця норма (заборона. – Авт.) не поширюється. Норма поширюється на будь-яку літературу, яка ввозиться з території Росії та Білорусі. Повна заборона. Але для особистого користування можна привезти 10 екземплярів».
Він уточнив, що на твори Толстого, Лермонтова, Чехова, Некрасова та інших класиків норма також не поширюється: «Якщо хтось хоче видавати – нехай видає та продає».
Також В’ятрович додав, що в законі не йдеться про бібліотеки.
«Те, що вони позбавляються радянської літератури, – це їхня ініціатива. Правильна, у принципі. Я хотів би звернути увагу, що цей закон іде паралельно з іншим. Ми не лише забороняємо саму літературу, а й хочемо підтримати українське книговидавництво та книгорозповсюдження. Паралельним законом передбачено пільги на оренду для тих, хто торгуватиме українськими книгами, передбачено навіть сертифікати для новонароджених українців. Після 14 років вони зможуть використати сертифікат для купівлі книг українською мовою».