Текст авторства президента Росії Володимира Путіна про «історичну єдність» між українцями, білорусами та українцями є проявом антиукраїнської пропаганди й не містить у собі нічого нового.
Про це у статті «Про історичну єдність в тюрмі народів» пише голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, передає кореспондент «Літературної України онлайн».
«Не вдаючись у подробиці, цей текст можна охарактеризувати як набір банальностей, перемішаний зі старими тезами антиукраїнської пропаганди. Щоправда, досі ретрансляцію цих тез здійснювали особи з нижчим рівнем соціальної та політичної відповідальності», – відзначає пан Антон.
За словами голови інституту нацпам’яті, від російських спікерів часто доводиться чути порівняння «благополучного» Татарстану у складі РФ зі «знедоленою» самостійною Україною. Втім, пише пан Дробович, тільки за період між переписами 2002 та 2010 років кількість татаромовних скоротилася на мільйон осіб, а «кількамільйонний татарський народ не має жодного татарського університету».
«Громадські активісти, які борються за збереження мови та культури рідного народу, перебувають під постійним тиском правоохоронних органів. Вік, стать, політичні переконання не мають значення. До суду притягалася як татарська молодь з громадської організації «Азатлык», так і пенсіонери з Татарського громадського центру. Всі, хто наважуються говорити не лише про збереження міжнаціонального розмаїття, але й про необхідність зміни влади в РФ, зазнають більш брутального тиску. Наприклад, якутський шаман Олександр Габишев та башкирська діячка Раміля Саїтова стали жертвами примусового психіатричного обстеження та «лікування»», – конкретизує автор статті.
«Татарстан відмовився від федеративного договору із Росією [після розвалу СРСР – ред.]. На той час у Татарстану вже була власна Конституція, ухвалена на основі Декларації про державний суверенітет РТ. Декларація і Конституція РТ одержали підтримку більшості населення (61,4%) на всенародному референдумі 21 березня 1992 року. Однак відсутність зовнішніх кордонів та економічний тиск Москви все ж змусили Казань піти на поступки і укласти вже двосторонній договір на особливих умовах. Татарстан став «державою, об’єднаною з Росією». Перший президент Татарстану Мінтімер Шаймієв дуже пишався цим договором, що дозволив «зберегти і державу, і добрі стосунки з Москвою». Однак з кожним роком суверенітет Татарстану обмежувався, а вимоги Москви до татарстанців зростали», – відзначає Антон Дробович.
«Реалії Татарстану та інших республік наочно демонструють Україні, що будь-які тісні відносини з Росією в перспективі ведуть до втрати незалежності, русифікації, позбавлення прав громадян, економічного визискування, соціальних та екологічних катастроф. І для нас не стане втіхою, якщо це знову оголосять «спільними для нас всіх проблемами». Від влади, яка постійно генерує ці проблеми, треба просто триматися подалі», – висновує очільник Українського інституту національної пам’яті.
Нагадаємо, 12 липня на сайті Кремля з’явилася двомовна – російською та ламаною українською – стаття нібито Володимира Путіна. Віктор Вербич, журналіст «Літературної України онлайн», проаналізував цей текст і дійшов однозначних висновків.