снігів нема й нема
від лютості до лютні
подзьобана зима
й будинки прямокутні
стираються кути
протерті в светрі лікті
що-небудь донести б
і светр доносити б
будинок як мішок
тривоги з сухарями
і діри підошов
і птаство над дахами
і свій належний чин
і твій мовчазний спомин
все що було нічим
ні в титлі ані в комі
ні нашим ні чужим
в лютневому безчассі
і замість снігу дим
і замість диму птаство
стою як той горіх
що творить сад самотній
будинок і поріг
й на оберти трикротні
ключі стримлять в замках
сніги висять над нами
пів світу у снігах
півсвіту – над снігами
