Немарно кажуть: все геніальне – просте. Читаю і дивуюся. Москвинські пропагандисти і малороси (ох, і багато їх ще замаскувалося нині) запускають черговий міф, що Україна є багатонаціональною державою. Це ж повна нісенітниця. Україна є моноетнічною. Згідно опитуванню в 2017 році 90.6% опитаних вважають себе етнічними Українцями. Хоча під час перепису в 2001 році етнічними Українцями себе вважали 77.6%. Згідно статуту ООН національною державою вважається країна, в якій певний етнос складає більше 50%. Тому уникаймо помилки називати самі себе багатонаціональною державою. Це спроба ворогів України лишити Українців самоідентичності. Не маємо права не бути собою.
З 2014 року триває війна, кожен день обстріли ракетами, КАБами, снарядами, шахедами. Кожен день гинуть вояки і цивільні. Тисячі зруйнованих доль. Тисячі втікачів від війни. Наше прикордоння зрівнюється із землею. Тисячі загиблих, поранених, скалічених. І це не кінець. Ніхто нам миру не дасть. Мир настає або з перемогою, або з поразкою. Іншого миру не існує. У моєму розумінні у нас війна з московитами точиться понад 370 років. За цей час у нас украли все: мову, культуру, звичаї, нашу гордість і сміливу вдачу. Не змогли вкрасти тільки одне – наші нескорені стародавні гени. І саме вони надають нам зараз силу битися з вторжниками – каторжанами.
Як приклад: “4 січня 1918 р. Франція й Англія визнали УНР суверенною державою.” І що? Як і зараз, почали чекати миру і халявної перемоги. Отримали геноцид – голодомор, репресії, знищення еліти господарників, науковців, літераторів. Залишилися перелякані гречкосії, які Український борщ їли під ковдрою, бо боялися, що припишуть український націоналізм.
Війна надовго, бо маємо справу з ворогом, який ніколи не визнає головного — нашого права на життя.
Цього ворога неможливо задовольнити — ані територіальними поступками, ані економічною вигодою, ані вмовлянням. Він не гуманний і не зважає на втрати.
Він піде на все, аби захопити і знищити. Аби відібрати наше право на життя. Перемога залежить від кожного з нас.
Ніхто не візьме нас на поруки і не надасть гарантій безпеки. Це все фікція, міраж, гарна обгортка, від якої смердить.
Бо єдиним дієвим гарантом нашої безпеки є сильна армія, підтримувана згуртованим тилом.
До чого це все я?
Хочу розуміння від Українців: немає абсолютно ніякої різниці, хто буде при владі в США!
Абсолютно не важливо, хто там головує в ЄС.
Якщо ви слабкі – вас продадуть, подарують або обміняють на якусь цяцянку. Тому вимагаю – досить бути слабкими! Будемо сильними — нам будуть допомагати, але ніхто не буде битися за нас.
Ворушимо міцне вогнище України і не даємо йому згасати! Не боїмося бути інакшими і доводити, що не той козак, який за течією пливе, а той, що проти неї. Нам є чим пишатися і з кого брати приклад.
Моя Україно!
Будуй – муруй світ, у якому немає московита.
Не дай себе ошукати знову!
Сергій МАРТИНЮК, (Письменник)