Светослав Нехум: Я вийшов зі Спілки письменників Болгарії, тому що вона стала на бік держави-агресора

663

Відомий болгарський письменник про свою нову книгу, присвячену трагедії анексованого Криму, перипетії болгарської політики та причини виходу зі Спілки болгарських письменників

Светославе, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея Вашої нової книги? Цьому передували якісь події?

Ідея моєї книги «Втеча з Криму» виникла після агресивного та незаконного акту окупації Криму. Я сам був свідком кількох хвиль українців, які приїхали до Болгарії, і через Болгарію продовжили свій шлях до вільного світу – Західної Європи, США, Канади тощо. Багато з них поділилися своїми історіями – історіями про примус, насильство, тортури, політичний гніт, домагання і тиранію. Я міг бачити всю картину окупації; Я бачив трагедію простих людей. Мене як письменника найбільше цікавить саме доля звичайних людей на тлі великих політичних та історичних процесів. Для цих українців Болгарія стала новою Касабланкою, новим шляхом порятунку від окупантів та агресорів.

Наскільки я знаю, розповідь “Втеча з Криму” увійшла до збірки, яка вийшла в Україні, США, Угорщини, Румунії, Австрії … Натомість у Болгарії її друкувати відмовлялися. Чому? Невже в Болгарії до цього часу мріють бути провінцією Росії?

Я знаю, що 17 квітня цього року в софійській магазині «Софія-прес» відбулася презентація. Але тут таки голава Спілки письменників Болгарії Боян Ангелів відмежувався, як писала преса, «як від презентації збірки, так і в цілому від творчості Нахума» . Було опубліковано навіть відповідну декларацію з цього приводу. Палити книгу на багатті не закликали?

Я взагалі не очікував такої реакції. Я думав, що ми в Болгарії будемо співпереживати трагедії українців з Криму. Історично ми багато страждали від іноземної окупації. На жаль, реакція Спілки письменників та кількох членів нашого ПЕН-центру була дуже примітивною і ганебною. Така засуджуюча декларація керівництва Спілки письменників є типовим тоталітарним наказом щодо вільних членів Спілки письменників, вона демонструє гібридний стиль та продиктовану стилістику; вона маніпулює громадською думкою і ставить політичний контекст на користь режиму Путіна. Вона відкрито підтримує лише російську позицію. Зрештою вона написана у стилі декларації 1974 року тим самим Союзом письменників, в якій вони засудили Олександра Солженіцина та його «Архіпелаг ГУЛАГ». Сумним висновком стане те, що декларація демонструє негативне ставлення до України та українського суверенітету, незалежності та європейського майбутнього.

Є певні групи та кола (деякі з них дуже потужні), які хочуть відвернути Болгарію від євроатлантичних цінностей. Вони б хотіли, щоб Болгарія вийшла з НАТО та ЄС; вони хотіли б, щоб наша країна приєдналася до євразійського проекту – формули нового СРСР…

І все ж таки здоровий глузд переміг після втручання болгарського Міністерства культури: книгу було опубліковано за державний рахунок…

Так, підтримка Міністерства культури дозволила опублікувати мою книгу «Втеча з Криму» та донести її до читачів. Це було життєво важливою підтримкою, і так, це була перемога здорової думки. Фактично вся позиція болгарської зовнішньої політики виступає на користь і підтримку Україні. Це те, чим варто захоплюватися і щ варто підтримувати.

Книга щойно вийшла на ринок. Я отримав сильну підтримку від деяких ЗМІ, читачів та правозахисників. Також зараз книга отримує все більшу підтримку та популярність серед літературних кіл Болгарії з демократичним мисленням – письменників, критиків, соціальних медіа, журналістів та науковців. Кілька статей у ЗМІ описують скандал, критикують декларацію Спілки болгарських письменників та захищають справу незалежності України. Я продовжу популяризувати книгу серед людей, які вірять у свободу і тих, хто виступає проти насильства та агресії.

В результаті, в знак протесту Ви вийшли з «струнких» рядів Спілки письменників Болгарії. До того ж, ці події викликали роскол і хитання в болгарській організації ПЕН-клубу, яка, до речі, покликана відстоювати свободу слова…

Спочатку мене видалили (без жодного повідомлення) з редакції «Слова сьогодні» – офіційної щотижневої газети Спілки болгарських письменників. Більше того, вони зібрали близько 200 підписів проти моєї книги та проти позиції посла Москаленка. Вони відкрито підтримують Росію у двох своїх наступних деклараціях.

Основна причина через яку я вирішив вийти зі Спілки болгарських письменників, полягає в тому, що вона став на бік держави-агресора в міжнародному конфлікті. Це був мій особистий моральний вибір. Я просто не міг бути частиною такої організації.

Ось моя декларація, з якою я вийшов із Спілки болгарських письменників:

«До СБП

Заявляю вам, що я не відчуваю себе частиною СБП від 19 квітня 2019 р. – дати першої з двох ганебних декларацій, якими ви зганьбили Болгарію і стали на бік держави-агресора, всупереч усім нормам міжнародного права, завдавши образи дружній суверенній державі Україні і її народу, який бореться за свою свободу. Ви вимагали відкликання однієї достойної людини – Посла Москаленка, великого друга Болгарії, який досконало володіє болгарською мовою, детально знає болгарську літературу і який з приводу 24 травня заявив перед болгарськими медія: «Болгарія подарувала нам, українцям, письмову азбуку»!

Ви створили зловісний антигуманний прецедент у світовій історії літературних організацій! Ваша ганьба зостанеться в Часі.

Светослав Нахум»

Незважаючи на мою заяву, Голова Болгарського ПЕН-клубу та його Почесний голова відмовилися підтримати лист із закликом засудити російську окупацію Криму й Донбасі та із закликом звільнити режисера та письменника Олега Сенцова та інших українських політичних в’язнів у Росії. Таким чином, голоси всередині PEN розбиваються на дві протилежні половинки. Це сумна правда. Більше того, Почесний голова болгарського ПЕН-клубу, поет Бойко Ламбовський написав, що термін “окупація Криму” є неправильним і що така термінологія є “стигматизаціяю Росії”.

Як Ви поясните таку русофільську позицію Бояна Ангелова? Адже людина смакувала західний образ життя, проживала у Швейцарії, а тут раптом (чи не раптом?) спалахнула любов’ю до Росії. Гроші?..

Я думаю, що це питання сильної залежності. Також ця особа є членом Національної ради БСП (Болгарської соціалістичної партії). Нещодавно він отримав головну літературну нагороду від голови БСП. Не випадково, у газеті БСП «Дума» було кілька статей проти книги «Втеча з Криму». І, шановні українські друзі, будь ласка, розумійте, що ці статті були не просто проти однієї книги, вони були глибоко проти самої Української національної справи, рішуче заперечували проти існування української держави, української мови та української нації … Так, це соромно; мені здається, що ці статті були написані в Кремлі… Політичний провід БСП постійно наполягає на тому, щоб скасувати санкції проти Росії. Деякі політики та письменники з Спілки письменників Болгарії відвідують окупований Крим, підтримують агресорів, деякі отримують літературні нагороди від Росії та нових окупаційних влад у Криму. Для таких людей, як я в Болгарії, це абсолютно неприпустимо.

Не боїтесь повторити долю болгарського дисидента Георгія Маркова, який отримав смертельну ін’єкцію на лондонському мосту Ватерлоо у вересні 1978 року?

Основою свободи є дорога в одну сторону. Письменник ніколи не повинен дозволяти страху відволікати його від своєї справи. Коли письменник вирішує захистити тих, хто страждає від агресії, він / вона прямує істинним шляхом. І, звичайно, це подорож, наповнена небезпеками та прихованими чудовиськами. Але це питання нашої совісті, нашого вільного вибори – стати на шлях добра. Свого часу Солженіцин сказав: “Лінія битви між добром і злом проходить через серце кожної людини”.

Так, це буде жорстка битва. До речі, є письменником, який написав 5 блискучих статей на мій захист, є пан Димитър Бочев, відомий болгарський есеїст, публіцист, колишній дисидент, журналіст радіо “Вільна Європа” та найближчий друг Георгія Маркова.

Якою була позиція українських дипломатів у цьому, з дозволом сказати, інциденті?

Позиція посольства України була дуже оперативною та чіткою. Посол Москаленко виступив з двома офіційними публічними заявами до парламенту Болгарії, Міністерства культури та ЗМІ. У цих деклараціях посол виступив на захист книги, свободи слова та чітко підтримав справу української свободи; декларація виклала всі факти навколо незаконної анекії та окупації Криму, описала трагічну долю мільйонів біженців від анексії Криму та Російської агресії на Донбасі. Посольству України в Софії вдалося успішно відстояти правду та цінності демократії, свободи слова та незалежності України. Я дуже вдячний Посольству України, українському ПЕН-клубу та українським ЗМІ за рішучу підтримку.

І, як пишуть у титрах західних серіалів, to be continued?

Так, звичайно. І, найкраще продовження – зараз ми працюємо над фільмом «Втеча з Криму» спільно з Ganzafilm Production у Києві. Фільм стане універсальним посланням про свободу від України всьому світу, також закликом до міжнародної підтримки України, гуманізму, свободи, солідарності з Кримом та Україною. Фільм присвячений усім жертвам та біженцям від агресії та окупації Криму. Фільм прослідковує фактичні події в Криму в 2014 році та показує всю картину процесу анексії – від фальсифікованого та незаконного, несправедливого та корумпованого «референдуму», тотального гніту проти українців, що живуть на півострові, тоталітарних диктаторських методів нової російської влади в Криму до свавілля окупаційних військ а також пара військових формувань і ополчення.

Мої плани на майбутнє включають більше оповідань про Україну після 2014 року, про російські репресії в Криму та на Донбасі, про долю ув’язнених українських журналістів та активістів, таких як Олег Сенцов та Станіслав Авсєєв, про долю ув’язнених активістів та кримськотатарських правозахисників – заарештованих і ув’язнених після анексії Криму; також оповідання та роман про болгарський комуністичний режим («Світлячки з острова Белене» (засновані на реальних подіях) – короткий роман, що описує трагічну долю ряду болгарських дисидентів, які опинилися у в’язниці в комуністичному концтаборі “Белене” на острові Белене на річці Дунай.), розповіді про дисидентів, правозахисників та письменника Георгія Маркова (убитого в Лондоні болгарськими агентами Державної безпеки за підтримки КДБ – так звана справа «Болгарська парасолька» від 1978 р.)

Нарешті, я радий повідомити, що книга «Втеча з Криму» була удостоєна престижної Української міжнародної літературної премії Пантелеймона Куліша. Цю премію я присвячую пам’яті всіх жертв та біженців від окупації.

Я присвячую її свободі Криму!

Спілкувався

Сергій КУЛІДА

Leave a Reply