Центр досліджень визвольного руху спільно з архівом Служби безпеки України виклали в усемережжя архівні матеріали кримінальної справи проти письменника-сатирика Василя Чечвянського.
Про це інформує «Читомо», посилаючись на Центр досліджень визвольного руху.
Майже сім десятків документів доступні для ознайомлення в електроннім архіві Українського визвольного руху. Серед них є:
• ордер на обшук і арешт, протокол обшуку;
• анкета арештованого Василя Чечвянського-Губенка;
• протоколи допитів письменника, свідків та протоколи очної ставки;
• перелік вилучених «контрреволюційних» та «націоналістичних» книг;
• акт медичної комісії із висновком про стан здоров’я підсудного;
• вирок Військової Колегії Верховного суду СРСР у справі Василя Чечвянського-Губенка;
довідка про виконання вироку (розстріл);
•заява Надії Губенко з проханням дати вказівку про перегляд справи її чоловіка;
• відгук письменників Юрія Смолича та Максима Рильського про Василя Чечвянського-Губенка;
постанова про скасування вироку у справі Василя Чечвянського-Губенка і закриття справи за відсутністю складу злочину;
• документи Грунського народного літературно-меморіального музею імені Остапа Вишні;
• інші документи.
«На допиті у січні 1937 року Василь Чечвянський «зізнався» у тому, що і його брат, Остап Вишня, проявляв терористичні прагнення проти керівників партії в Україні – Косіора та Постишева, бо вважав їх винними у самогубстві Миколи Хвильового. Під час перебування під арештом у Чечвянського розвинувся правобічний плеврит і перевозити хворого можна було лишень у теплому вагоні. У липні 1937 року чекісти винесли вирок письменнику-гумористу: найвища міра покарання — розстріл. Його розстріляли 15 липня 1937 року у Києві. У 1956 році справу Василя Чечвянського-Губенка припинили за відсутністю складу злочину. У 1990 році архів КДБ поповнився новою довідкою: відповідь на звернення онука Василя Чечвянського. Йому пояснили: діда розстріляли необґрунтовано, місце поховання невідоме», – цитує істориків «Читомо».
Нагадаємо, раніше ми повідомляли про оприлюднення архівних документів, які стосуються Миколи Зерова. Також «Літературна Україна онлайн» висвітлювала публікацію матеріалів про Євгена Касяненка.