10 січня відбулися поетичні читання за творами Василя Стуса. Провідні українські письменники вшанували пам’ять великого українського поета.
Модератором заходу був письменник Борис Пономаренко. Він розповів про найдраматичніші сторінки життя В. Стуса, його незламне бажання опору тоталітарній системі, яке він майстерно втілив у своїх творах. «Найважливіше, – як зазначив Б.Пономаренко, – Василь Стус залишив після себе не лише багатющу літературну спадщину, куди ввійшли оригінальні поезії та переклад з інших мов, а й своїх послідовників, поетів, які підхопили голос талановитого митця й перетворили його на рупор опору «радянщини» й комунізму. Поетичний голос В. Стуса свого часу збурив українську інтелігенцію й спрямував її на боротьбу за незалежність України. І навіть віддавши у такий жахний спосіб життя за Україну, поет вічно живе в кожному серці свідомого українця».
Голова НСПУ Михайло Сидоржевський зазначив, що поезія Стуса – це той незламний безперечний орієнтир, той маяк у буремному й неспокійному сучасному світі, на потужне світло якого мають орієнтуватися всі українці, бо це світло нашої волі і незборимості, і саме тепер, коли Україну намагається знищити російський ворог, поезія Василя Стуса лунає як оберіг нації, пророчі слова якої закарбовуються в кожне небайдуже українське серце.
Письменник В’ячеслав Гук зауважив, що для багатьох сучасних українських поетів слово В. Стуса було як підручник, за яким вони опановували вершини поетичної майстерності, і те, що поет навіть по смерті є незабутнім і його твори актуальні, лише доводить, що справжня література залишається у віках, вона нетлінна.
Поетеса Валентина Козак наголосила на актуальності поезії В. Стуса, оскільки Україна і зараз продовжує свою нелегку боротьбу за незалежність. Вона зазначила, що дуже важливо, щоб те світло й наснагу, яку дарує душі прочитання віршів цього великого поета, відчув кожен українець, якому болить доля рідної країни.
На урочистому вечорі прозвучали вірші В. Стуса зі збірок «Зимові дерева» (1970), «Веселий цвинтар», (1971), «Час творчості» (1972), «Палімпсести» (1986), зокрема «Море — чорна грудка печалі…», «Безсонної ночі», «Коли на землю спадає тиша…», «Світанок у лісі», «Тато молить Богу», «На Лисій горі догоряє багаття нічне…», «Так явно світ тобі належать став…», «Сидимо біля погаслого вогнища…», «Молочною рікою довго плив…», «Моє перелицьоване пальто…», «Невже ти народився, чоловіче…», «Сто дзеркал спрямовано на мене…», «Присмеркові сутінки опали…», «На Колимі запахло чебрецем…», «Навкруг обрізано жалі…», «У цьому полі, синьому, як льон…», «Утрачено останні сподівання…», «Як страшно відкриватися добру…», «Господи, гніву пречистого…» та ін.
Вірші Василя Стуса прочитали: голова НСПУ і письменник Михайло Сидоржевський, письменник В’ячеслав Гук, письменниця Тетяна Фольварочна, поет Петро Засенко, поетка Юлія Бережко-Камінська, письменник Борис Пономаренко та інші.
Завершуючи захід, Борис Пономаренко прочитала вірш В. Стуса «У цьому полі, синьому, як льон…» і зазначив, що дуже важливо в наш час наснажуватися ось такими творами, і пам’ять про поета житиме вічно у всіх небайдужих серцях.
Захід було проведено онлайн за місцем проживання кожного з учасників.
Пресслужба НСПУ
Leave a Reply